«Коломацькі статті» (1687) — договір, укладений на козацькій раді 25 липня 1687, в м. Коломаку (Харківщина), між козацьким керівництвом на чолі з Мазепою та представниками російського уряду і російського командування в Україні.
На раді гетьманська булава перейшла від І. Самойловича до І. Мазепи. Цими статтями були передбачені посилення російського урядового правління на Лівобережній Україні і регламентація прав та дій гетьмана і козацької старшини. Зокрема, гетьман не мав права, без згоди царського уряду, позбавляти генеральну старшину посад, а старшина — відсторонювати від влади гетьмана. Було засвідчено недоторканість козацьких маетностей, які визнані царськими грамотами; передбачено надання старшинам дворянських рангів. У резиденції гетьмана Батурин! розташовувався (за згодою гетьмана) для захисту гетьмана і столиці полк російських військ.
«Коломацькі статті» (Детальніше) — українсько-московська угода, укладена на козацькій раді, що відбулася над річкою Коломаком 25 липня 1687 р. під час обрання гетьманом Івана Мазепи.
22 коломацькі статті обмежували й навіть де в чому забороняли самостійну економічну, фінансову, соціальну та міжнародну політику України, а влада гетьмана зводилась по суті до поліцейських функцій — стежити і сприяти виконанню численних царських заборон. Хоч і декларувалися в першій статті «права та вольності козацькі» («щоб український народ мав усі права і свободи, про які договорено ще при Богдані Хмельницькому»), однак фактично від них нічого не залишилось.
Заборонялось українським купцям «под жорстоким наказанням» торгувати в Московській державі, а також вести торгівлю з Кримом: «Остерегать того накрепко, чтоб из малоросійских городов в Крым с торгами й со живностью не ездили й лошадей в Крым не продавали».
Стаття 19 вимагала (під загрозою смертного покарання) приймати на Україні «чехи» — гроші, які виплачувалися царським гарнізонам і не мали золотого забезпечення. Гетьман не мав права без царського указу замінювати вищу старшину. У гетьманській столиці перебував московський стрілецький полк. Відповідно до «Глухівських статей» 1669 р. в «Коломацьких статтях» кількісний склад збройних сил України — козацького війська — обмежувався порівняно зі статтями Б. Хмельницького вдвоє — до 30 тисяч. Україна зобов’язувалася додержуватися «вічного миру і союзу» з Польщею й послати за наказом царя козацьке військо проти Туреччини і Кримського ханства. Абсолютно заборонялися міжнародні відносини України. Наказувалося листи і документи від сусідніх держав не розпечатуючи посилати в Москву.
Уперше законодавчо формулювалася в тій же 19-й статті вимога злиття українського народу з російським: «Народ малороссийский всякими мерьі и способи с великороссийским соединять и в неразорванное и крепкое согласие приводить». Для досягнення цієї мети навіть рекомендувалося дбати, щоб більше було змішаних українсько-російських шлюбів! Зазначена стаття закінчувалася формулою, яка вже без усяких застережень визначала Україну частиною Московської держави: «Никто б голо-сов таких не испущая, что Малороссийский край — Гетьманского регименту, а отзывались би везде единогласно — их царского Пресветлого Величества самодержавний держави».
Але гетьман Іван Мазепа, підкорившись ситуації і погодившись на ці статті, далекоглядно дивився в майбутнє, знаючи, що від його волі залежить не виконувати їх.
Український історик Олександр Оглоблін писав: «Лише державний геній і глибокий патріотизм нового гетьмана Мазепи зробили так, що низка шкідливих для України ухвал Коломацької угоди залишилися нечинними».