Коліївщина — велике антипольське та антифеодальне повстання на Правобережній Україні в 1768. Одні дослідники виводять його назву від слова «кіл», що був головним видом зброї повстанців, інші ж схильні виводити від слів: «колоти», «колій». Це повстання виникло на хвилі загального піднесення гайдамацького руху. Центрами його стали Брацлавщина (Поділля) та Південна Київщина. Перший загін зароджувався навесні 1768, в урочищі Холодний Яр, поблизу Чигирина, з запорізьких козаків (загін яких привів із Січі Максим Залізняк) та гайдамаків.
Факторів, які прігзвели до цього повстання, було кілька. Основним із них слід вважати антиукраїнську й антиправославну діяльність Барської конфедерації польської шляхти, яка. спрямовуючи свою боротьбу проти королівської влади, водночас домагалася закриття православних храмів та монастирів, насильницької католици-зації України. З іншого боку цей рух до певного часу активно підтримувався російською агентурою, що сприяла поширенню російського контролю на всю Правобережну Україну (Лівобережна вже була під владою росіян).
У травні загін, під проводом М. Залізняка, здійснив похід на Черкаси, далі на Канів, Корсунь. Згодом повстання охопило Волинь, Галичину, Слобожанщину. Серед лідерів повстання — І. Гонта, М. Швачка, А. Журба. У червні-липні 1768 повстання було придушене спільними діями польських та російських військ. Одначе окремі загони продовжували діяти на Правобережжі упродовж 1769-70.