Конотопська битва 1659 — битва, що відбулася під час російсько-української війни. Дізнавшись про укладення між Україною та Польщею Гадяцького договору 1658, російський цар спорядив понад стотисячну армію на чолі з князями Трубецьким, Ромодановським, Пожарським та Львовим, яка навесні 1659 розпочала масштабний наступ на Україну.
Одначе на шляху цієї орди постало сотенне місто Конотоп, гарнізон якого складали лише 5 тисяч козаків Ніжинського та Чернігівського полків під командуванням ніжинського полковника Г. Гуляницького. Витримавши перший штурм росіян, який відбувся 21 квітня 1659, українські козаки впродовж 70 діб тримали оборону, відбиваючи штурм за штурмом, витримуючи облогу, постійні обстріли та спроби росіян пробитися до фортеці через підкопи у валах. Щоб зламати дув козаків, росіяни винищили у Борзні та Ніжині родини козаків, які тримали облогу в Конотопі, випалили їх садиби. Лише 24 червня 1659 на допомогу конотопцям почали прибувати полки гетьмана І. Виговського (всього-на-всього 16 тисяч шабель), підкріплені загонами кримських татар на чолі з ханом Мехмет-Гіреем та незначним загоном поляків. Битві передував блискучий тактико-стратегічний план, розроблений І. Виговським та його полковниками. Для битви було обрано місцевість за 15 верст від Конотопа. Залишивши частину татар і козаків у засідці, Виговський потужно атакував табір росіян і, завдавши їм значних втрат, викликав у російському таборі справжню паніку, а далі, імітуючи відступ, що переходив у втечу, заманив російське військо у добре влаштовану засідку. Вважаючи, що українці справді втікають, злякавшись великої кількості його війська, князь Пожарський на чолі 30-тисячного загону вирушив їх наздоганяти. Пропустивши ворога повз засідки, козаки негайно перекопали шлях, розібрали міст та загатили річку Соснівку, затоплюючи й без того болотисту місцевість, на якій опинилася кіннота росіян. Збагнувши, що він виявився у засідці, Пожарський спробував прорватися до свого табору, але козаки масовано обстріляли російське військо, а потім, завдаючи ударів, разом з татарами винищили його. Опинившись під ударами українських військ Виговського та козаків, які вийшли з обложеного Конотопа, російська армія почала панічно відступати з України. Паніка швидко поширювалася, і вже за певний час росіяни почали укріплювати Москву, побоюючись, що, розгромивши основні їхні сили в Україні, козаки так само потужно рушать на Москву. Якби Виговський вдався до цього, історія України і Московії могла б скластися по-іншому. Одначе здійснити цей задум гетьманові не вдалося — завадили внутрішні чвари, завадила найстрашніша хвороба, яка до наших днів роз«їдає громадянське суспільство України — москвофільство значної частини козацтва, москвофільство та хохляцтво значної частини наших сучасників, які проявляються у зраді інтересів свого народу, своєї України задля ефемерного братерського єднання з російським народом.