Конституція Пилипа Орлика — повна назва цього документа — «Пакти й конститупіії законів та вольностей Війська Запорізького.
Між ясновельможним Пилипом Орликом, новообраним гетьманам Війська Запорізького, та між старшиною, полковниками, а також названші Військом Запорізьким прийняті публічною ухвалою обох сторін і підтверджені на вільних виборах встановленою присягою названим ясновельможним геть.маном, року божого 1710, квітня 5, в Бендерах». Відтак уже з самої назви документа з’ясовується, що насправді це договір, укладений між гетьманом в екзилі та козацькою старшиною (офіцерами) й козаками-запоріжцями та шведським королем Карлом XII. Складається він з преамбули та 16 параграфів. Оскільки «Конституція…» передбачала війну українських козаків за визволення з-під гніту Московії, то вже в самій преамбулі викладено історію Війська Запорізького «/ всього малоросійського народу», яка доводить то Україна має право на самостійне державне існування і підготовлено підґрунтя для того, що Гетьманська Україна перебувала під протекторатом Швєції та у союзі з Кримським ханством. Територія майбутньої Гетьманщини визначалася за статтями Зборівського договору 1649, що був досить сприятливим для формування української етнічної державності. Православ’я набувало статусу державної релігії і мало підпорядковуватися патріарху Константинопольському. Швеція повинна була виступити протектором України і гарантом її недоторканності. Територія Війська Запорізького має бути звільненою від російських фортець та укріплень, тобто від російського контролю і під юрисдикцією Січі мали бути передані ряд міст і територій, зокрема, міста Трахтемирів, Переволочна, укріпленні поселення Келеберда, та Кодацька фортеця. Передбачено було формування постійнодіючої Генеральної ради, яка мала виконувати функції парламенту. Складалася ця Генрада з генеральних старшин, полковників та обраних козаками від кожного полку «радників». Рада мала тричі на рік збиратися в резиденції гетьмана на свої «сесії», вирішувати всі основні проблеми державною життя і «давати поради» Гетьманові щодо його подальших дій. Якщо Гетьман принципово не прислухався до цих «порад», члени Генради мали публічно заявити про це й оскаржувати його дії Конституція затверджувала перелік виборних осіб та визначала статут і привілеї міст. Де формально, а де й неформально. Конституція Пилипа Орлика діяла на певній території Правобережної України, де ще зберігався полково-сотенний устрій. Одначе сам цей документ має історико-пізнавальну цінність, як важливе свідчення державницького мислення української козацької старшини, як одна з реальних спроб запровадження конституційного устрою в Україні в першій половині XVIII ст.; як взірець тогочасної громадянської свідомості та суспільно-політичної думки.