Конєцпольський Станіслав

Конєцпольський Станіслав (1591(4)-1647) — відомий польський військовий і політичний діяч. Коронний гетьман (тобто головнокомандувач польськими військами) у 1632-46. Навчався в Краківській академії. Був великим землевласником, володіння якого розташовувалися, здебільшого, в Україні, зокрема, на Брацлавщині. Перші згадки про його бойові заслуги перед Польщею стосуються 1611 року, коли С. Конєцпольський брав участь в облозі Смоленська. Командував великим загоном польських військ під час походу на Москву, під орудою литовського гетьмана Я. Ходкевича (1612). Був учасником переговорів з гетьманом П. Конашевичем-Сагай-дачним, внаслідок яких було укладено дві мирні угоди: Вільшанську (1617) та Рас-тавицьку (1619). Під час турецько-польської війни, в битві під Цецорою (1620), потрапив у полон. В 1623 був викуплений з полону, очолив польські королівські війська в Україні. Саме С. Конєцпольський командував польськими військами під час козацько-селянського повстання в 1625 році, за часів гетьмана Жмайла. Він придушував повстання козаків і селян під проводом Т. Трясила в 1630 році. За його наказом та під його контролем в 1635 на Дніпрі було збудовано фортецю Кодак, гарнізон якої повинен був не допускати появи на Січі нових селян-утікачів, а також попереджувати напади козаків на польські війська і взагалі, всіляко стримувати діяльність запорізьких козаків. Під командуванням С. Конєцпольського польські війська придушили повстання П. Бута, Д. Гуні і Я. Остряниці. Ім’я цього польського полководця часто зустрічається в художній та історичній літературі.