Котляревський Іван (1769-1838)

Котляревський Іван (1769-1838) — видатний український письменник. Народився в Полтаві. В 1789 закінчив Полтавську семінарію. Тривалий час працював канцеляристом та домашнім учителем у родині поміщика. З 1796 по 1808 перебував на службі в російський армії. В російсько-турецьку війну 1806-1807 брав участь у облозі Ізмаїла. Вийшов у відставку в чині штабс-капітана. Під час російсько-французької війни 1812, за наказом генерал-губернатора, сформував 5-й козачий кінний полк. З 1818 по 1821 був директором Полтавського театру. Належав до масонської ложі «Любов до істини». Найвідомішим твором І. Котляревського стала його «перелицьована» з Вергілія поема «Енеїда» (1798, 1842), героями якої були українські козаки. Народна українська мова, якою було написано цю поему, стала основою для формування сучасної літературної української мови. В своїй «Енеїді» І. Котляревський з великою силою таланту і народного гумору оспівав козацьке січове лицарство, його мужність, патріотизм. Перу І.Котляревського також належать п’єси «Наталка Полтавка». «Москаль-чарівник». Його творами захоплювався Т.Шевченко, який напророчив йому пам’ять нащадків. В 1903, в Полтаві, споруджено пам’ятник І. Котляревському, там діє присвячений йому літературно-меморіальний музей.