Кубанське козацьке військо. — Хоча «старшинство», тобто вік війська, визначалося з 1696 (старшинством Хоперського полку Кавказького лінійного війська, який увійшов до складу Кубанського козацтва лише в 1861), насправді ж, реально, історія його починається в 1788. Саме тоді полковнику колишнього Запорізького війська Сидору Білому та іншим старшинам було оголошено «монарше благовоління» і дозволено (швидше, наказано) тим козакам, котрі «покаялися в помилках своїх», селитися на півострові Тамань.
А вже в квітні 1788, по тому, як на півостров та береги Кубані переселилося кілька тисяч українських воїнів «Коша вірних козаків запорізьких», військо було назване «Військом вірних козаків Чорноморських». Ще через місяць війську вручено клейноди колишнього Запорізького війська. А в червні 1792 Війську Чорноморському, було, як зазначалося в імперському указі, «на знак виявлення особливих уваги та милості, за мужні подвиги на суші, водах і безстрашну вірність під час вдало завершеної війни з Портою Отоманською», пожалувано острів Фанагорію, з землями, які лежать між Кубанню та Азовським морем, «у вічне володіння». Крім того, війську було вручено 2 срібні литаври та військовий прапор «За віру і вірність».
Щоб збільшити чисельність цього козацтва, в серпні 1799 — імператорським указом було дозволено «зарахувати до війська бродяг з Малоросії, Польші і з колишнього Запоріжжя людей». Знаменною подією стало й утворення в жовтні 1799, при Війську Чорноморських козаків, військової флотилії, на котру покладалося завдання охороняти прикордонні води. Оскільки чисельність війська різко зростала, в листопаді 1802 було затверджено «Положення про Чорноморське козацьке військо», згідно з яким воно могло налічувати 10 піхотних (п’ятисотенних) полків, при цьому на піших козаків покладалася також служба в артилерійських батареях і на флотилії, і 10 кінних полків. В 1810 служба козаків у флотилії припинена, а екіпажі кораблів почали формуватися військовим відомством окремо. Зате в травні 1811 сформовано добірну Гвардійську Чорноморську сотню, зараховану до Лейб-гвардії козацького полку. Ця сотня так прославилася під час війни з Наполеоном (1812-1813), що її наказано було утримувати на положенні Лейб-гвардійського козацького полку, тобто з усіма належними лейб-гвардійцям привілеями, крім того їй було вручено срібні сурми «За відзнаку проти противника в минулу компанію 1813 року». У зв’язку з тим, що козакам часто доводилося діяти проти горців у складі російських регулярних військ, у квітні 1820 військо було приєднане до Грузинського корпусу, що викликало обурення козаків, котрі вважали це обмеженням їх прав та вольностей. Тоді ж до війська було зараховано ще 25 тисяч козаків, переселених з України.
В липні 1842 Чорноморське козацьке військо зазнало чергової реорганізації. Згідно з новим «Положенням про Чорноморське козацьке військо», воно було поділене на З округи: Таманський, Катеринодарський та Єйський, які, загалом, зобов’язані були виставляти 12 кінних полків, 9 піших батальйонів і З кінно-артилерійські батареї, а також артилерійську роту. В жовтні 1843, на відзначення 50-річчя війська, йому було вручено Георгіївський прапор (без напису). Відомо, що козаки війська прославилися своїми подвигами, як у боях з горцями, так і в боях з турками і кримськими татарами. Про це свідчать вручені в вересні 1855 Георгіївські прапори: Другому піхотному батальйонові, «За показову відзнаку під час оборони Севастополя в 1854 і 1855роках», і Восьмому піхотному батальйонові — «За відзнаку під час штурму фортеці Анапи 12 червня 1828 року і за показову мужність при обороні Севастополя в 1854 і 1855 роках».
У листопаді 1860, у зв’язку з загальною реорганізацією імперської адміністрації на Північному Кавказі, Чорноморське козацьке військо було перейменоване на Кубанське козацьке військо. До складу війська увійшли: Перший Кавказький, Другий Кавказький, Перший Лабинський, Другий Лабинський, Третій Лабинський, Перший Урупський, Другий Урупський, Перший Кубанський, Другий Кубанський, Перший Ставропольський, Другий Ставропольський, Перший Хоперський, Другий Хоперський полки, а також шість бригад, піхотний батальйон, 2 кінні батареї і низка інших підрозділів. У травні 1862 «для заселення передгірь Західного Кавказу» велено переселити туди 12400 кубанських козаків, 800 козаків Азовського війська, 1200 донських а також 2000 державних селян (серед яких значну частину складали українці) та інших. У зв’язку з тим, що більшу частину азовських козаків було переселено на Кубань, Азовське військо ліквідували, а клейноди його передано Кубанському війську.
В серпні 1870 затверджено нове «Положення про військову повинність і утримання стройових частин Кубанського козацького війська». Згідно з ним, склад війська у мирний час мав бути таким: десять кінних полків, два піших пластунських батальйони, п’ять кінно-артилерійських батарей, один дивізіон у Варшаві, один учбовий батальйон та два Лейб-гвардії кубанські козацькі ескадрони Власного, Його Імператорської Величності, конвою. Козаки війська прославилися під час Турецької війни, що було відзначено в 1880 Георгіївським прапором «За відзнаку під час Турецької війни 1877 і 1878 років». Під час громадянської війни (1918-22) в Росії козаки війська брали участь у боях як на боці «білих», так і на боці «червоних». Після утвердження в Росії комуністичного режиму. Кубанське козацьке військо було ліквідоване.
Бойовий шлях полків та інших підрозділів війська був досить значним. Ще в 1696 хоперські козаки взяли участь у штурмі Азова. З 1788 до 1792 чорноморські козаки, у складі кінного полку Захара Чепіги і пішого полку Сидора Білого, брали участь у Турецькій війні, де здійснили «мужні подвиги на суходолі та на водах і безстрашну вірність». В 1794 Чорноморський козацький полк воював з Польщею, де відзначився під час здобуття Праги (передмістя Варшави). Через рік два полки взяли участь у поході на Дербент. В 1807 полк полковника Ляха було направлено до Криму, а полк Паливоди — на війну з Туреччиною. Кінний Чорноморський полк Плохого та гвардійська сотня відзначилися у війні з Наполеоном (1812), а в 1815 вже чотири полки — Дубоносова, Бурсака, Порохні і Голуба — були в закордонному поході. Втім, похід тривав недовго: іюзаки досягли лише кордонів Польщі. З 1820 по 1864 чорноморські юзаки, разом з Кавказькими лінійними козаками, брали участь в усіх боях та походах проти горців. Показали свою мужність кубанці і захищаючи Севастополь (два пластунські батальйони, 1854-55). А Збірно-Лінійний полк і два кінних кубанські полки, у складі російського війська, придушували повстання в Польщі (1861).
Особливо масовою була участь козаків-кубанців у Турецькій війні 1877-78. Тут помітно відзначилися пластуни (при обороні Шипки, Болгарія) та дві сотні козаків-уманців (під час оборони Баязета), а ще вони виявляли чудеса хоробрості при захисті Зорського перевалу, при Деве-Бойну і здобутті Карса. Кривавилися їх шаблі при придушені антиросійського повстання у Дагестані та військових діях проти Туреччини в Абхазії. Досить помітною була участь кубанського козацтва в російсько-японській (1904-05) війні. Тут гинули козаки Першого Уманського та Першого Кате-ринодарського полків, шести пластунських батальйонів і Першої батареї Кубанського війська. Водночас, усі козаки резерву в 1905-06 були мобілізовані для підтримання порядку в імперії. Під час громадянської війни (1918-22) в Росії, козаки-кубанці брали участь у боях, як на боці «білих», так і на боці «червоних». Після встановлення в Росії радянської влади. Кубанське козацьке військо було ліквідоване. Знову ж таки, в ході Другої світової війни кубанські козаки брали участь у боях, як на боці Червоної Армії, так і на боці армії Третього рейху. Після розпаду Радянського Союзу (1991) кубанське козацтво почало бурхливо відроджуватися.