Лазаревський Олександр (1834-1902) — український громадський діяч, історик, археограф. Народився в с. Гирівці Конотопського повіту Чернігівської губернії (тепер с. Шевченкове Конотопського р-ну Сумської обл.). Походив з козацько-міщанського роду. В 1858 закінчив історико-філологічний факультет Петербурзького університету. Як мировий посередник брав участь у проведенні селянської реформи 1861 на Чернігівщині. Упродовж багатьох років служив у різних судових установах Полтави, Ніжина, Курська, Кременчука. В 1880 перебирається до Києва, де стає одним із засновників журналу «Киевская старина», в якому було опубліковано багато праць наших істориків про козацькі часи в Україні.
Працюючи в Чернігові, він досліджував матеріали Другої Малоросійсьюзї колегії та Генеральної Військової канцелярії, які були перевезено до чернігівського архіву із Глухова. Він також опрацьовував матеріали «Рум’янцівського опису» 1765-69, з яких брав інформацію про життя ряду адміністративних полків України. Він -автор історичних праць «Малороссийские посполитые крестьяне 1648-1783, очерк по архивным источникам» (1886); «Очерки старейших дворянских родов Черниговской губернии» (1868); «Очерки из быта Малороссии в XVIII в.» (1817-78); «Павел Полуботок» (1880); «Описание старой Малороссии. Материалы для истории заселения, землевладения, управления» (1888-1902); «Лубенщина и князья Вишневецкие» (1896). Він підготував до видання і відредагував щоденники Миколи Ханенка, Павла Апостола та Якова Марковича, збірки родинних архівів кількох знаних українських родів.
Олександр Лазаревський був особисто знайомий із Шевченком і всіляко морально та фінансово підтримував його. Він — автор надзвичайно цінних для дослідників розвідок «Останній день життя Т. Шевченка», «Матеріали для біографії Т Шевченка». Відомо, що в Державному музеї Т. Шевченка в Києві зберігається примірник «Кобзаря» з дарчим написом Т. Шевченка, який належав О. Лазаревському. Похований у с. Гирівці (Шевченковому).