Лев Бачинський (1872 – 1930)

Лев Бачинський (14 липня 1872 – 4 жовтня 1930). Політик і правник. Народився в Серафинцях, Галичина. Після завершення юридичної освіти працював адвокатом у Станиславові (нині Івано-Франківськ). Бачинський був провідним членом Української радикальної партії і був депутатом австрійського рейхстагу з 1907 по 1918 рік. У серпні 1914 року він став членом Головної Української Ради, а з травня 1915 року – віце-президентом Загальної Української Ради Кость Левицького. Він також був віце-президентом Української Національної Ради Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР). Бачинський написав конституційний закон від 3 січня 1919 року про об’єднання ЗУНР з Українською Народною Республікою, а також закон про земельну реформу від 14 квітня 1919 року. У січні 1919 року він очолив делегацію представників Галичини, Буковини та Закарпаття, яка взяла участь в урочистому Акті злуки двох українських держав. Після відступу Української Галицької Армії за Збруч у 1919 році Бачинський залишився в окупованому поляками Станиславові. Він підтримував зусилля президента Євгена Петрушевича, спрямовані на відновлення незалежності ЗУНР дипломатичними засобами. З 1924 по 1930 рік Бачинський очолював Українську радикальну партію (перейменовану в 1926 році на Українську соціалістичну радикальну партію). З 1928 року був депутатом польського Сейму та лідером Соціалістично-радикального клубу, який співпрацював з Українською парламентською репрезентацією.