Лисенко Микола (1842-1912)

Лисенко Микола (1842-1912) — відомий український композитор, фундатор українсьіюї класичної музики, фольклорист, громадський діяч. Народився в с. Гриньках (тепер Глобинського р-ну на Полтавщині). В 1865 закінчив природничий факультет Київського університету. Упродовж 1867-69 навчався в Лейпцизькій консерваторії, згодом брав уроки в Петербурзі у Римського-Корсакова.
Після закінчення Київського університету, певний час працював мировим посередником у Таращанському повіті Київщини (1865-67), а повернувшись з Німеччини, викладав у музичних школах Києва. В 1904 став засновником першої в Україні музично-драматичної школи, яка з 1913 року відома всьому музичному світові як Київська консерваторія ім. М. Лисенка. Був одним із засновників музично-хорового товариства «Київський Боян» (1905).
З великої музичної спадщини нашу увагу привертають твори, присвячені темі Козаччини, це, зокрема, «Наталка Полтавка» (1889) та «Енеїда» (за однойменною поемою І. Котляревського, 1910). Він створив музику до духовного гімну українського народу «Молитва за Україну» («Боже великий, єдиний,..») на слова О. Кониського. В 1872 відбулася презентація його оперети «Чорноморці», написана на лібрето М. Старицького за мотивами повісті чорноморського кубанського козацького отамана Я. Кухаренка, а 1890 написав оперу «Тарас Бульба», за мотивами повісті М. Гоголя «Тарас Бульба». Був добре знайомий з істориком Д. Яворницьким, разом з яким подорожував місцями, де свого часу були розташовані запорізькі січі. Опублікував музично-фольклористичні розвідки історичної «Думи про Хмельницького та Барабаша» (1881) і «Характеристика музичних особливостей українських дум і пісень, виконуваних кобзарем Вересаєм» (1873).