«Лист запорозьких козаків турецькому султану»: «Ти — шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар!
Який ти в чорта лицар, коли ти голою с….ю їжака не вб’єш? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати. Не піддамося тобі! Твого війська ми не боїмося, землею і водою будемо битися з тобою, вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, александрійський козолуп. Великого і Малого Єгипту свинопас, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с…а, різницька собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Не годен єси мати вірних християн!
Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць на небі, год у книзі, а день такий у нас, як у вас, поцілуй за те ось куди нас!..
«Лист запорозьких козаків…» є пам’яткою літературної творчості. Це — не історичний документ. У Запорозькій Січі існувала розвинута дипломатична служба, яка провадила офіційне листування з володарями чужоземних країн відповідно до існуючих тоді міжнародних правил.
«Лист…» протягом двох століть неодноразово переписували, переробляли, пристосовуючи щоразу до нових історичних умов. Тому існують різні варіанти, редакції, списки, а сам оригінал не зберігся.
Найдавніший відомий варіант «Листа…» датується 1620 р. На думку українського літературознавця Григорія Нудьги, який у 60-х роках XX ст. надрукував ряд робіт, присвячених цьому твору, «Лист…» був складений експромтом козацькими письменниками-канцеляристами напередодні Хотинської війни 1621 р., що точилася між турецькою армією та козацькими й польськими військами. Григорій Нудьга вважав, що список 1620 р. був прототипом твору, який завдяки дотепності й сатирі набув великої популярності в добу боротьби козацтва проти турецько-татарської агресії. Усі варіанти, редакції і списки листа мають чітко означені пародійні форму та зміст і є оригінальним явищем у світовій пародійній літературі ХУІІ-ХУІІІ ст.
«Лист…» був своєрідною зброєю у боротьбі з ворогами. Поданий на початку даної статті варіант знайшов у 1885 р. найвидатніший знавець історії запорозького козацтва Дмитро Яворницький у селі Тарасівна Катеринославської губернії. Дослідник пов’язує його з описаною козацьким літописцем Самійлом Велич-ком спробою турецького султана Мухаммеда ІУ в 1675 р. знищити Запорозьку Січ і запорозьке козацтво — найнебезпечнішу військову силу, що йому протидіяла.
На початку січня, на Різдво Христове, 15 тисяч найкращих яничар, присланих зі Стамбула, і 40 тисяч татар ханської орди, що складали резерв турецьким військам, напали вночі на Січ, але дістали нищівну відсіч. Тільки 1500 яничар змогли втекти, решта були знищені козацькими рушницями й шаблями.
За переказами, напередодні султан написав листа запорожцям, вимагаючи від них підкоритися йому добровільно, інакше загрожував дощенту зруйнувати Січ. Яворницький наводить текст цього листа, в якому перераховуються всі пишномовні султанські титули: «Я султан… цісар турецький і всіх земель: грецьких, македонських, вавилонських. Великого і Малого Єгипту.., цар над царями, король над королями, лицар над лицарями, онук божий, брат сонця і місяця… пропоную здатися без бою з усіма землями і зброєю».
У «Листі запорозьких козаків…» титули султана висміюються, подаються в пародійному стилі. Взагалі цей твір запорожців сповнений свідомості своєї незалежності, сили й відчайдушного нищівного сарказму з приводу пихатості східного володаря, від якого залежав спокій цілої Європи.
«…кам’янецький кат, подолянський злодіюка…» — ці слова свідчать, що наведений тут варіант листа був створений десь у середині 70-х років XVII ст., після вторгнення в Україну 1672 р. стотисячного турецького війська на чолі з Мухаммедом IV, захоплення Кам’янця-Подільського й варварського, нещадного розграбування Поділля.
Ще один змінений варіант «Листа…» виник у 1677-1678 рр. під час походів турецько-татарських військ на гетьманську столицю Чигирин та її облоги.
У 1683 р. 300-тисячна турецька армія на чолі з візиром Кара-Мустафою розгромила австрійські війська та обложила Відень. На допомогу їм поспішили українські козаки під корогвами полковників Данила Апостола, Івана Іскри та Семена Палія.
Лист турецького султана і відповідь на нього запорожців у перекладі німецькою мовою були надруковані на листівках і поширювалися серед австрійських та німецьких солдатів для піднесення їхнього бойового духу.
На початку XX ст. «Лист запорозьких козаків…» і фрагментарно лист султана були надруковані в Парижі французькою мовою. Перекладач, французький поет Гійом Аполлінер [до слова, білорус по матері], вводячи лист запорожців у тканину свого ліричного вірша, зобразив козаків як символ вірності, відтворив козацький волелюбний дух. Гійом Аполлінер зберіг побудову, ритмічну структуру, фонетичну схожість і навіть синтаксис козацького твору, домігся точної відповідності перекладу українському оригіналові.
«Лист запорозьких козаків турецькому султану» надихнув російського художника, уродженця України Іллю Рєпіна на створення картини «Запорожці пишуть лист турецькому султану» («Запорожці»).