Лукомський Степан Васильович (1701-1779) — історик, перекладач, автор праць про козацтво.
Народився 1701 р. в Умані, в козацькій роїнні. 1712 р. вступив до Києво-Могилянської академії, де прослухав частину курсу «латинське ученіє», як пише Лукомський у автобіографічній «Сказці», поданій ним до Генеральної військової канцелярії в 1733 р. Щоб продовжити навчання, виїхав за кордон, але через хворобу залишився в Польщі, де не зміг реалізувати прагнення підвищити рівень своєї освіти. Лукомський називає і причину: «Через переслідування за благочестіє гречеського віроісповідання і що я малоросіянин не міг далі навчання свого мати». 1726 р. він повернувся до Києва і закінчив курс у Києво-Могилянській академії і «совершив богословіє»). Потім учителював у старшинській родині Лизогубів. 1731 р. став на службу до Генеральної військової канцелярії. Незабаром указом гетьмана Данила Апостола його було призначено старшим канцеляристом. З квітня 1735 по 1747 р. Лукомський — сотник Прилуцької полкової сотні, брав участь у різних комісіях, найбільше у Комісії з перекладу І зводу «книг правничих». З березня 1750 р.— полковий суддя; з вересня наступного року до кінця 1757 р. був сотником Яготинської сотні Переялавського полку, потім перейшов на таку :к посаду до Переволочанської сотні Прилуцького полку, з якої в 1763 р. пішов у відставку в чині абшитованого (відставного) полкового обозного. Оселився у Прилуках, де й помер десь ніж 1771 і 1779 роками.