Луцький замок – чудовий зразок фортифікаційного ансамблю, що зберіг давньоруське планування. Побудований наприкінці 13 ст., він був реконструйований литовсько-русинським князем Любартом Гедиміновичем у 1340-х рр. зі збереженням первісної структури.
Твердиня являє собою типове для Русі «мисове» укріплення трикутної форми, кути якого захищені баштами. Всі башти триярусні, завершені, як і стіни, зубцями- мерлонами. їхній декор спочатку складався з ніш романо-готичної форми, а також глазурованих цеглин темно-зеленого й червоно-коричневого кольорів, покладених у шаховому порядку.
Найбільшою в замку є Надбрамна башта (22 м) з в’їзною готичною аркою, обрамленою високими контрфорсами. У фасаді башти помітні сліди численних перебудов: романські ніші з архівольтами, закладене готичне вікно, зубчастий парапет, що колись вінчав будівлю.
Друга башта, Стирова (20 м), названа так тому, що виходить на ріку Стир, іззовні укріплена масивними контрфорсами, а зсередини має різьблений готичний портал і вікна в дусі горизонтальної готики. В 16 ст. обидві ці башти були надбудовані й прикрашені ренесансними аттиками. Лише Владича башта (16 м) зберегла середньовічний вигляд: вона увінчана прямокутними мерлонами й накрита високим чотирискатним шатром.
Луцький замок за свою історію не раз служив прихистком для видатних політичних діячів. Його будівничий, князь Любарт Гедимінович (бл. 1300- 1385 рр.) був першим литовським князем Галицько- Волинського князівства, мужнім захисником Волині від польської колонізації. Прийнявши православ’я під іменем Дмитро, князь одружився з племінницею московського князя Сімеона Гордого, з якою багато років прожив у Луцькому замку.
За півтора століття замок став резиденцією великого князя Свидригайла (1355-1452 рр.), що спирався на русинських бояр у своїй багаторічній боротьбі за литовський престол.
У 1429 р. протягом 7 тижнів у Луцькому замку проходив з’їзд європейських монархів, на якому вирішувалася подальша доля Європи. На з’їзді були присутні імператор Священної Римської імперії Сигізмунд, польський король Ягайло, данський король Ерік, великий князь литовський Вітовт, великий князь московський Василь II, гросмейстер пруський, папський легат, посли від візантійського імператора Іоанна Палеолога, кримський хан і волоський воєвода. За результатами цього з’їзду було проголошене створення «Королівства Литовського, Руського та Жемойтського» зі столицею у Вільнюсі.
Однак польські феодали виступили проти ухваленого рішення, і незабаром Литва, а разом із нею й Україна, увійшли до складу Річі Посполитої.