Любавський Матвій

Любавський Матвій (1860-1936) — російський історик. Білорус за походженням. Закінчив історико-філологічний факультет Московського ун-ту (1882). Професор Московського ун-ту (з 1901), член-кореспондент (з 1917) Академії Наук, академік АН СРСР (з 1929). Був фахівцем з історії Великого князівства Литовського, складовою частиною якого упродовж кількох століть були Білорусія та частина України. В історію Козаччини увійшов працею «Начальна история малорусского казачества» (1895). Саме нею він заклав основи «теорії уходництва», якою він намагався пояснити зародження козацтва, пов’язуючи його з розвитком діяльності громад промисловиків-уходників, артілі яких формувалися в середній частині Дніпра з різного люду, що приходив туди з центральної частини України. Саме життя та сусідство з татарами, при постійній загрозі нападу ватаг розбійників-кайсаків, примушували уходників озброюватися, створювати укріплені табори-січі та розвивати військову справу паралельно із удосконаленням своїх ремесел.