Лях Андрій

Лях Андрій (р. н. і р. см. невід.) — військово-козацький діяч XVIII ст.. Похідний отаман запорізького козацтва. Відомостей про нього збереглося дуже мало. Зокрема, з’ясовано, що походив він із Волині. Був військовим старшиною на Новій Січі і не дуже мирився з кошовим отаманом П. Калнишевським. По тому, як в 1775 російські війська напали на Січ, щоб зруйнувати Гї, він відмовився коритися росіянам, як це зробив кошовий Калнишевський, а очолив 5-тисячний загін козаків, які дісталися до прихованих у плавнях човнів і залишили Січ, не бажаючи перебувати на території, що опинилася під контролем росіян. Перейшовши Південний Буг, козаки попросили притулку у турецької влади. Далі, за однією з версій, по тому, як козаки добулися Пересипу (району сучасної Одеси), А. Лях повернувся на Дніпро й 1776 року оселився в урочищі Дібровки, що на правому березі р. Вовчої. Незабаром там виникло козацьке село Великомихайлівка (тепер Покровського р-ну Дніпропетровської обл.). Полишивши козакування, А. Лях займався селянськими справами.
Проте існує й інша версія: що він із загоном козаків добувся гирла Дунаю і став одним із засновників Задунайської Січі. З часом, після збройної сутички з росіяна-ми-старообрядцями (некрасівцями), які прийшли на Дунай після поразки повстання К. Булавіна, переніс Січ у місцевість Сеймени (поблизу сучасного болгарського міста Силістри) і заснував Сейменську Січ. Втім, можливо, той Лях, що повернувся на Подніпров’я, і той, що заснував Задунайську Січ, були різними людьми, бо ж з’ясовано дослідниками, що на час зруйнування росіянами Нової Січі там перебувало 10 козаків, які мали прізвища чи прізвиська «Лях».