«Літопис Величка» — визначна пам’ятка української історіографії, автором якої став Самійло Величко (1670-1728), канцелярист канцелярії Генерального судді Василя Кочубея та генеральної військової канцелярії часів гетьмана І. Мазепи (1705-1708). Літопис охоплює події, які відбувалися в Україні 1648-1700. В основі його дослідники віднаходять польську римовану хроніку Самуїла Твардовського «Громадянська війна з козаками і татарами, Москвою»розвідку німецького історика С. Пуфендорфа, а також низку документів з історії українського козацтва та літописи, які в наш час втрачені. Втім, існує одне джерело, яке викликає велику підозру дослідників у реальності свого існування, а отже, ставить під сумнів й історичну правдивість багатьох фактів, викладених в літописі Величка. Ідеться про «Діяріуш» С. Зорки, на який посилається сам С. Величко. Одначе довести існування такої постаті і такого твору ніхто не здатен, відтак триває полеміка: а чи не вдався в даному випадку Самійло Величко до історико-літературної містифікації? А коли вдався, то як ставитися до поданих ним від імені С. Зорки відомостей і взагалі до самого літопису? Відомо, що Літопис Величка дійшов до нас в оригіналі, в одному примірнику. В ньому бракує кількох аркушів, в яких мало б ітися про події, що відбувалися під час Визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького від літа 1648 до травня 1652, тобто до битви українського козацтва з поляками під Батогом.
У літописі виразно проглядаються постать та політичні погляди самого С. Величка, який постає перед нами істинним патріотом, що не приховує своєї підтримки козацького руху в Україні, захоплений історією та устроєм Запорізької Січі, звертається до постатей Б. Хмельницького, І. Сірка, відтворює часи гетьмана І. Мазепи. Дослідники твору простежують намагання С. Величка розширити часові та подієві межі свого Літопису, залучивши до них польські джерела, що стосуються Хотинської війни 1621, перекладами яких він займався, або націлював інших перекладачів, оскільки відомо, що під кінець життя він геть осліп. Прагнув С. Величко залучати і деякі нові джерела, пов’язані з Хмельниччиною. Відомо також, що писав свій твір С. Величко здебільшого в селі Жуки на Полтавщині. Літопис справив велике враження на історичний світогляд, на світосприймання історії українського козацгва Тарасом Шевченком та багатьма іншими письменниками й істориками. Сам «Літопис С. Величка», очевидно, слід вважати чимось середнім між дійсно літописом та історичним художньо-доіотнентальним твором. Бо тільки такий підхід наближає нас до розуміння істинного змісту та значення цього твору, знімаючи чимало питань та зауважень з приводу історичної правдивості літопису.