Максим Тадейович Рильський (1895-1964) , видатний поет, мистецтвознавець , перекладач. Народився в Києві. Навчався в Київському університеті. Вчителював. У літературі виступив у 1910 р. (збірка «На білих берегах»).
Творчість його різко поділяється на два періоди : перший — сповнений творчих відкриттів, які збагатили українську літературу, і другий — вимушене запобігання перед владою , слідування приписам офіціозного методу соціалістичного реалізму . До першого періоду належать збірки «На білих берегах», «Крізь бурю і сніг», «Тринадцята весна» , «Де сходяться дороги», «Гомін і відгомін», в яких поет виявив себе прихильником неокласицизму (наслідування традицій світової класики в нових умовах розвитку літератури).
Розробив вічну тему призначення митця, ролі мистецтва у житті суспільства. Така спрямованість поетичного слова, висока художня майстерність виводить творчість митця на світовий рівень.
Книжка поезій «Знак терезів»(1932) засвідчила трагічний злам поета: він почав писати декларативні, сухі вірші, які свідчили про трагічну втрату геніального поета. Наступні збірки («Марина», «Київ», «Літо» та ін.) лише підтвердили кон’юктурний характер творчості. Є.Маланюк писав : «М.Рильський — обранець і заручник національної культури в ланах немилосердного ворога, який кожної хвилини може його не лише кинути до буцегарні з забороною «писати й малювати», а й просто зліквідувати».
Крім поезій М.Рильський писав літературознавчі праці про творчість Т.Шевченка, слов’янських поетів, досліджував усну народну творчість.
Нагороджений преміями СРСР та України.