Малоросійська кіннота

Малоросійська кіннота — термін з’явився в 1775. Саме тоді, в жовтні 1775, Перший, Другий і Третій компанійські (добровольчі) полки, сформовані з українських козаків та військових поселенців, були переформовані в Легко-кінні полки Малоросійської кінноти. Всього було створено три полки: Київський, Чернігівський та Сіверський. Уже в 1883 Сіверський та Чернігівський полки (кінно-єгерські) були розформовані, а Київський перетворився на Дев’ятий гусарський полк регулярної армії. В червні 1783 було затверджене «Положення про регулярну кінноту», згідно з яким утворювалося 10 полків Малоросійської кінноти, сформованих винятково з українського козацтва: Стародубський, Глухівський, Софійський, Тверський, Ніжинський, Лубенський, Переяславський та інші. У лютому 1784 всі ці полки перейменовано в карабінерні і вони остаточно увійшли до складу регулярної кінноти, втративши звання і привілеї козацьких. З цих полків Лубенський і Переяславський об’єднані в 1789 в один — Переяславський, якого було остаточно ліквідовано в 1796. Софійський та Ніжинський розформовані в 1800, а Глухівський та Стародубський перейменовані на Шостий і Дванадцятий драгунські полки.