Малоросійські козацькі полки

Малоросійські козацькі полки — загальна назва полків (адміністративних і військових), котрі перейшли під юрисдикцію Російської імперії, внаслідок непродуманих дій Б.Хмельницького, котрий, разом з певним колом своєї старшини, проголосив так зване возз’єднання України з Росією. В березні 1654 в російське підданство були прийняті Київський, Чернігівський, Вінницький, Ніжинський, Переяславський, Прилуцький, Кропивненський, Чигиринський, Миргородський та Полтавський полки. В березні 1674 у підданстві Російської імперії опинилися й українські козацькі полки Правобережної України: Черкаський, Канівський, Білоцерківський, Корсунський, Брацлавський, Уманський, Кальницький, Подільський, По-волоцький, Торговицький. В 1700 році, в Північній війні, взяли участь Полтавський полк під командуванням Івана Іскри та Івана Сухого (Сухія); Гадяцький — Андрія Герасимова; Гетьманський — Пашіювського та інші. В 1734 Російський уряд провів реформу українських козацьких полків, визначивши штати таких полків: Ніжинський, Стародубський, Чернігівський, Лубенський, Полтавський, Переяславський, Київський, Миргородський, Прилуцький, Гадяцький. В 1783 з малоросійських козаків було сформовано 10 легко-кінних полків Малоросійської кінноти, які в 1784 перейменовані в Карабінерні полки. До 1796 майже всі українські козацькі полки були розформовані. На основі деяких з них, як, наприклад. Олександрійського, було сформовано гусарські або інші полки регулярної російської армії.