Оригінальне життя Марії Башкирцевої, розвиваючи незвичайно скорим темпом мистецьку особистість, яка, зарисована на тлі наших офіціальних мистецьких відносин, зростає від успіху до успіху, збіраючи в собі елементи гумору на ніжності елегантного світа, творить новий шляхетний тип.
Творчість Башкирцевої (1860-1884) — це аристократичний жест, сіяюча молодість в барвах розквітла, феєрично ясних, з подихом розкішного саду. Природа, з якої черпала свої творчі сили, колористичні вражіння, дає їй змогу висловити свою думку з найбільшим смаком та глибоким проявом чуття в кожній хвилині.
Марія Башкирцева біографія
Якщо прийняти дату записок, Марія Башкирцева народилася 23 листопаду 1860 р. біля Полтави. Батько її, багатий дворянин був маршалком у Полтаві; мати походила з українізованої, колись татарської, родини Бабаніних, родини дуже шляхотної і старої.
Перші літа молодості прожила Башкирцева на Харківщині у свого діда, багатого дідича, людини високо освіченої, що змолоду служив на Кавказі.
Року 1870 родина Бабаніних-Башкирцевнх-Романових виїжджає з України до Флоренції. Відвідує Австрію, Німеччину та Швейцарію, а потім замешкує в Ніцці. Перебування в тому місті мало великий вплив на молоду Башкирцеву. Живучи в оточенні різноманітного населення, різних клас та типів, вона мала нагоду бачити кожного дня перед собою картину постійного калейдоскопу людей та люксусового життя.
Марія Башкирцева вже з наймолодшого віку виявляла талан артистки. Весела п’ятилітня дівчинка, співаючи забавляє гостей в салоні, чарує голосом і виразом, і їй пророкують будучність світової співачки. До своїх домашніх учительок вона не мала великого довір’я. Її свободолюбива натура не хотіла підлягати суворим вимогам учительок, які не могли дати їй того, чого вимагали уже тоді її надмірно розвинені здібності. І вже в ранніх молодих літах шукає вона когось, хто б міг їй бути проводарем, хто б міг їй давати вказівки для осягнення її бажань. І вже на тринадцятім році життя вона складає собі програму науки, в яку входить природознавство, філологія і музика. Ще раніше вчиться малювати у майстра киянина Котарбінського. В чотирнадцять років читає класиків, грецькі та латинські твори та здає іспит зрілості. Потім говорить про модерні імітації, знає Колінса, Дікенса, Шекспіра. Одначе найбільше цінить греків та латинців. Ніяка модерна книжка, яка б захоплююча не була,, не Мала для неї тої вартості, що згадка про Іліаду або опис знищення Трої.
1872 р. Башкирцева їде до Італії. Відвідує Рим, Неаполь,. Флоренцію. В оточенні памяток Мікеланджело, Тиціана подивляє їх твори з великим ентузіязмом. Очарована грандіозною архітектурою, висловлюється про панування італійського мистецтва над творами инших народів. Вона в захваті від палат Строцці, Пітті, подивляє взнеслі твори, портали, галереї Колізею. Пізнає твори Рубенса, Ван-Дейка, а найбільше захоплюється свіжою та природною мадонною Мурильйо.
Знайомиться зі співаком Фаччіо, який знаходить у неї добрий голос і пророкує їй гарну будучність. Одначе Башкирцева не вдовольняється його оцінкою і їде інкогніто до Вартеля, визначного учителя співу. І той з незвичайним інтересом прийняв появу Башкирцевої, повторив слова Фаччіо давши заразом вказівки що-до дальших студій.
Башкирцева славилась своїм походженням і вродою. Про неї говорили в Ніцці, говорилп і в Римі. Цілий свій вік вона перебуває в найбагатших товариствах пишних палат-та віл; сама жвава та весела, зостається завше ніжною постаттю ясної Псіхе, дитям Велеска.
Рим згадує найкраще у своїх пізніших літах. Згадує, святого Петра в освітленні сонячних промінів, що дають тіні і ясність такі самі правильні, як архітектонічні лінії стовпів вівтаря, сонячних промінів, що з поміччю тіней творять в: середині храму з мармору храм із світла. З подорожі до Неаполя пригадує цікаві образи Гвідо Рені, Спаньолето і витривалого Бонавентуру. Потім вид на Везувій, Помпею, Кастелламаре та Сорренто.
1876 р. їде на Україну. Перебуває в Полтаві в рідних Гавронцях, де знайомиться з кн. Сергієм Кочубеєм і Гамаліею — старим українським шляхтичем.
Башкирцева стихійно любить Україну; рідний нарід і його минулість; з жалем ставиться до царського уряду, до влади, під якою народ гине: «Бідна земля — але я піду на Русь аж в тій красній землі буде пошана перед людськими правами„ аж коли зможе чоловік пожиточний бути.»
P. 1877 їде до Парижа, де записується до академії Рудольфа Жуліана. На початку провідником її був холодний Робер Флері, але його розважний ідеалізм ЇЙ не вистарчає, і на неї пізніше впливає скульптор Сен Марсо, живіший та реалістичний. Його вплив відбився найбільше в «Плачучій Навзікаї». Спочатку займається Башкирцева виключно рисунком, а коли опановує ним, — малює.
Через одинадцять місяців одержує в нагороду золоту медаль, яку їй присудили на конкурсі Лефевр, Буґеро, Булянже і Робер Флері. В 1880 р. виступає на мистецькій виставці вдрзте; тут виставляє «Образ молодої дівчини, що читає, Question de divorce Олександра Дюма». Через рік виставляє картину твердого рисунку та теплого, повного життя колориту «Майстерня Жюліяна». Рівночасно малює «Портрет сестри Діни» — проста, але надзвичайно граціозна композиція.
Здібності Башкирцевої розвивались дуже успішно, і в короткий час праці її зрівнялись з працями учнів академії, які мали за собою техніку кількох років. «Мені здається, що ніхто не любить так всього, як я: мистецтво, музику, малярство, книжки, товариство, сукні, люксус, гомін, тишину, сміх, смуток, меланхолію, любов, холод, сонце, кождорічну температуру, всі атмосферичні зміни, тихі рівнини на Русі і гори в Неаполі». «Закохана у все і подивляю все. Хотіла би все мати, все обнімати, злитися з усім і вмерти… вмерти в знесенню за ту послідню таємницю, — кінець всього або початок божества». Із дальших праць Башкирцевої належить згадати студії на вільнім воздусі, як от «Гостина», «Портрет портієрши», «Смерть Орфея». Вона працює також над коліями портретів Рубенса і батька Робера Флері, великого майстра свого часу.
1883 р. виступає під власним іменем і дає картину «Жан та Жак» за яку дістає знов похвалу. В цій композиції представляє двох школярів з нижчої верстви паризького населення. І вже в цій картині виявляється сильний та сміливий талант молодої малярки, який ще більше поглублюється в чуття в картині «Три сміхи». В жанровій картині «Meeting» малює збори школярів, які, ідучи вулицею, зупинились у важливій розмові. Композиція зложена в чотирикутник, виконана надзвичайно влучно щодо рисунку, а також щодо розположення простору й осіб, вражає найбільше великою рівновагою; образ надзвичайно зацікавив виразом облич персонажів та тонкістю правильних контурів. Того самого року
Башкирцева займає перше місце між французькими майстрами, a «Meeting» і «Осінь», картина в меланхолійному тоні,, спричинили великий розголос її імені. Жюліян хвалить талан та успіхи своєї учениці, а часописи, свої і заграничні,. пишуть про Башкирцеву з великою похвалою.
1883 р. малює портрет «Парижанка», в якім виявляється вже яскрава індивідуальність, а через рік картину «Лавка на бульварах» з вільним жестом. Потім належить згадати «Святі жінки при Христовім Гробі», де виявляється розрив з академічним малярством. Річ цікава своєю колористикою,, намальована з живим виразом свобідної думки.
Крім композицій Башкирцева малює портрети своїх родичів та знайомих, мужчин та дам. З дальших праць слід згадати жанри, як от «Рибак» «Спляча дівчинка в траві», «Чоловік з козою», «Мати, що годує дитину», в якій виявляється вплив Бастієна Лепажа, — модерна композиція, що справляє, дуже мягке враження, цікава колористика й технічне виконання.
Сподівання Башкирцевої стати великою співачкою були б здійснились, але невмолима недуга забрала в неї і гарний голос, і сили. Недуга потрохи дедалі все розвивалась, так що Башкирцева втративши спершу голос, потім тратить потроху слух та зір і через кілька років умирає од сухот на 24-му році життя.
Марія Башкирцева. Картини та їх характеристика
Де-які праці Башкирцевої закупили музеї, як от Люксембургський — «Meeting» і портрет «Натурщиці», а два пастельові портрети музеї Нерака і Ажана. Перед смертю залишила премію для заслужених митців. Року 1889 з ініціативи голландських артистів улаштовано в Амстердамі виставку її праць, де було до 150 експонатів, картин олійних, рисунків,, пастелів та скульптурних студій.
«Ніщо не є так як мистецтво з початку і в своїм найбільшім розвитку» казала Башкирцева. Велика туга за знанням і працею тягнеться непереривною ниткою через ціле її життя. Малі успіхи не задовольняють її ніколи, і вона бажає все більшого удосконалення. А природа була для неї щедрою. Осягнувши перші лаври, Башкирцева іде дальше за своїм ідеалом і каже: «я хочу мати все, що мені бог позволив, я хочу все знати і все розуміти». Вона змагає до того шляхетного виявлення форми, яке дає їй душевну вартість і насолоду. Башкирцева шукає найтонших нюансів окремого складу тіла, але бажає віддати і вираз душі. І таким глибоким проявом чуття віддає правду, яка сяє у всіх працях молодої малярки, приймає все нове, знайдене в технічних студіях і піддає його під оцінку свого серця. Форму любить над .усе. Переймається впливом нервового Марсо. Цікавиться скульптурою, бажаючи добре опанувати форму. В малюнках виявляє добре опанування барви й рисунку. В першім збільшує ступінь чуття, н другім зв’язує найтонші нюанси відтінків в одну гармонійну цілість. Духом звернена до молодого; як мистець — не ставиться проти свободи погляду.
Башкирцева — це постать української малярки, якій доля наказала вийти з українських відносин і стати, згідно із своїм вихованням, світовою горожанкою і яка не мала відваги довго перебувати на Україні. Політичний режим тих часів та реакційний гніт на суспільне життя спиняли сильний розмах. «Я вернусь на Україну, казала Башкирцева, але тоді, як уже не буду боятись вигнання».
Незалежна матеріально вона має змогу пізнати найліпшу школу Європи того часу. Перебуваючи і зближаючись з життям у Франції, Італії, Іспанії, вона знайомить українське мистецтво з поступовим Заходом. Башкирцева виростає в оточенні творчості модерних напрямків, які проголошують свободу думки, що потверджує та реалізує мрії минулих днів. Свобода та звільнення од конвенціональних форм дає змогу пізнати свої сили та особистість. Башкирцева могла скоріше на Заході познайомитись з новим напрямком мистецької творчості!, бо на Україні жилось іще по старому, жилось ще окремим життям зі старими принципами, значно консервативніше, ніж в інших західних країнах, де течії надходили одна за одною з ритмічною поступовістю.
Башкирцева зіставляє свій погляд та спостереження — в процесі, що відбувався в творчості того часу. Не менше впливав на неї Бастієн Лепаж, що нові здобутки імпресіонізму переносить на службу думок жанрово-мелодраматичних, яким дає засади натуралізму.
Бастієн Лепаж вклав у молоду душу Башкирцевої багато знання. Цей мистець шляхетного чуття, маляр-поет, твори якого сяють кіжним чуттям, тугою, меланхолійним блиском, який своє чуття ставить вище, ніж природу і її витвори, — домінує над усім і все, домінує у своїм світі, з якого повстають людські призначення. Цей маляр молодості, поезії надає своїм картинам правду, яка пливе з душі щиросердечно. З наближенням до його праць відчуваємо подих життя, свіжості та змогу вглибитись у творчість його генія.
Башкирцева малює, вглиблюючись у природу; перейнята нервовіш звуком Сен Марсо, підносить його до могутності!, але з більшим спадом. Віддаляється від прози, а наближається до ясних легких тонів весни, щоби викристалізувати з життя чари молодості в найсубтильніших рисах. І тим, може, наближається Башкирцева до свого учителя, але Бастієн Лепаж трохи холодніший у барвах, бо вживаючи сірої тіни відбігає від сонячних освітлень та солодких тонів. Башкирцева вставляє особи в декоративне оточення, в якому дає відчути не лише декоративний вираз і пору року, але життя і спів птахів у природі. Вислів мотиву займає перше місце в картинах, де хоче представити дійсний хід життя. До нас промовляє не цілковит и вираз малюнку, — сама природа без слів, але вираз особи, яка грає свою роль. Таким зосередженням поезії різниться Башкирцева від Бастієна, який не концентрує уваги в точках картини. У нього розливається поезія в однаковій мірі вислову. Він не дає природі відчути даного моменту, але малює її весняну та усміхнену навіть в сумних похоронних обрядах.
Одначе сили Бастієна домінують над усім, у представі людських появ, які він окрашує життьовою правдою, і тим являє собою досконалого аналітика. Все, що є гарне, ні?кне, поетичне в мистецтві нагадує цього майстра-поета.
Башкирцева подивляє інтелігентність Бастієна: «Бастієн обеяжний у фрази, дотепний як мальовило». У своїм «Meeting’y» Башкирцева наближається до Лепажа; хоч сюжет взятий з природи — дуже звичайний. В інших працях студіює себе, вибирає мотиви, про які ніхто їй не говорив. У «Святих жінках» малює так зрозуміло вираз обличчя, з глибоким перейняттям болю, в якім після внутрішніх страждань настає отупіння, холод, а нарешті байдужість в терпінні.
Індивідуальність Башкирцевої розвивалась скорим темпом, в піднесенню духа, все молодого, повного сил. Праці Башкирцевої не дають нічого частинно, а представляють все як цілість, дають картини розуміння всього чительним обсягом чи то з самої природи, чи з чисто народного життя.
І хто знає скільки б іще слави принесла ця малярка своїй рідній землі, яку так щиро любила, але її слова: «я повернусь на Україну, як вже буде свобода» не сповнились, бо невмолима недуга, забравши рано її сили й здоров’я поклала молодий талан у могилу ще в той час, нім сонце засвітило на Україні.