Матвеев Артамон

Матвеев Артамон (1625-1682) — князь, російський військовий і державний діяч, боярин, дипломат. Син дяка. Служив у складі російського війська в Україні. В 1653 відвідував Україну для переговорів з Б. Хмельницьким щодо возз’єднання України з Росією. Був членом великого посольства, яке представляло Росію на Переяславській раді (1654). Тривалий час очолював Малоросійський і Посольський прикази в царському уряді (тобто, кажучи сучасною мовою, був міністром іноземних справ та міністром у справах України). В 1655 командував корпусом російських військ, що, спільно з українськими військами під командуванням Б. Хмельницького, билися з поляками під Кам’янцем та Львовом. В 1676, після смерті царя Олексія Михайловича, Матвеева було звинувачено у змові проти царя Федора та в чорнокнижжі і заслано разом з родиною до Пустозерська. Після обрання на престол Петра І (квітень 1682), Матвеева звільнили з заслання і повернули йому всі титули і маєтності. Він автор двох історичних праць: «История русских государей, славных в ратных победах, в лицах» та «История избрания и венчания на царство Михаила Федоровича». Загинув від рук стрільців під час Стрілецького бунту 15 травня 1682. Ім’я А. Матвеева згадується в багатьох працях українських істориків.