Маєвський Веслав

Маєвський Веслав (1931) — польський історик, професор (з 1992), доктор історичних наук (з 1977). Вважається одним із провідних польських фахівців з історії українського козацтва та українсько-польських взаємин часів Хмельниччини, а також фахівцем з історії військового мистецтва ХУІІ-ХУІІІ ст. Народився в містечку Сейми (нині Сувальського воєводства Польщі) в сім«ї вчителя гімназії. Освіту здобував на гуманітарному факультеті Лодзинського ун-ту (1950-52) та на історичному факультеті Варшавського ун-ту (1952-53). Згодом, в 1955-58 навчався в магістеріумі цього ж університету. Тема докторської дисертації, яку він захистив 1966 року -«Воєнні події козацького повстання 1664 р., квітень-грудень». У ній висвітлювалися події, пов’язані з походом польського короля Яна II Казимира на Лівобережну Україну а також діяльність у цей час козацьких ватажків І. Богуна, П. Тетері, І. Брюхо-вецького. В 1953-1961 працював архівістом Варшавського Головного архіву нових актів, а в 1961-1974 — в Історичному музеї та Центральній Військовій бібліотеці, з 1974 — ще й у Військовому історичному інституті. Його перу належить досліджен-ня«Жовті Води — початок національно-визвольної української війни» (1977); низка статей в «Польському біографічному словнику», де він, зокрема, подавав біографічні дані С. Палія, П. Павлюка, П. Сагайдачного, І. Мазепи, С. Наливайка, Я. Острянина. Кілька його історичних розвідок присвячено Хотинській війні (1621), чигиринському походові гетьмана І. Брюховецького та ін.
Його власному життєвому шляху присвячено історичну розвідку сучасного українського дослідника М. Ковальського «Веслав Маєвський — дослідник військової історії, польсько-українських стосунків і бойового протистояння в ХУІ-ХУІІІ ст.», опубліковану в збірнику «Під знаком Кліо» (Дніпропетровськ, 1995, стор. 20-30). У ньому мовиться, що Маєвський є автором 200 наукових праць та історичних розвідок.