Класичним зразком замку часів становлення польової артилерії можна вважати твердиню в Меджибожі. Замок був побудований на місці давньоруського городища іще в 15 ст., але сучасного вигляду набув у 1540 р., під час реконструкції, проведеної польським магнатом Михайлом Сенявським (1489-1569 рр.). У 18-19 ст. замок пережив ряд додаткових перебудов, і в його оформленні з’явилися риси неоготики. Однак у цілому ансамбль зберіг риси оборонної споруди 16 століття.
У плані Меджибозький замок має форму подовженого трикутника, вписаного в силует мису на місці злиття двох річок. Довжина замкового двору становить 13О м, товщина стін – до 4 м, висота – до 17 м. Із трьох башт ансамблю лише дві зберегли форми 16 ст. (третя, Офіцерська, оформлена в неоготичному стилі). П’ятигранна Лицарська башта являє собою житловий бастіон. її гарнізон міг вести оборону двох прилягаючих стін.
Восьмигранна Північна башта являє собою унікальний для світової фортифікаційної практики випадок об’єднання п’яти (!) бастей в одну цілісну споруду. Конструктивно це досягнуто шляхом прибудови до первісного кубічного об’єму чотирьох півкруглих у плані бастей, по дві з кожного боку зовнішнього кута башти. Бійниці, розташовані в стінах і баштах замку, пристосовані для ведення артилерійського вогню: вони сильно розширені назовні та мають півциркульні обриси.