Межигірський Спасо-Преображенський монастир

Межигірський Спасо-Преображенський монастир. Цей монастир з цілковитим правом можна назвати «козацьким». За однією з версій, він був заснований у 988, грецькими ченцями на чолі з митрополитом Михаїлом. За іншою — його нібито заснував у XII ст. князь Андрій Боголюбський (1157-1174), син Ю. Долгорукого. Принаймні достеменно відомо, що саме за князювання А. Боголюбського монастиреві було даровано великі привілеї та земельні володіння. Розташовувався в ущелині А неподалік м. Вишгорода, на правому березі Дніпра. В 1240 був зруйнований військами хана Батия, в 1482 — військами кримського хана Менглі-Гірея. В XVII ст. на території монастиря діяли церкви Петра і Павла, Преображенія та Нікольська трапезна. Н В 1651 Б. Хмельницький видав спеціальний універсал, яким брав монастир під свій захист, а також зобов’язав старшину Переяславського полку взяти його під свою безпосередню опіку. В 1653 Б. Хмельницький передав монастиреві с. Черніно з усіма угіддями. В 1672 запоріжці обрали Межигірський монастир своїм військовим монастирем. У жовтні 1683 спеціальним листом козаки-запоріжці підтвердили, що територія Запоріжжя є «парафією Межигірського монастиря». Відтак чимало літніх козаків подавалися в монастир доживати свої останні дні та відмолювати гріхи, а ченці монастиря прибували на Січ, аби справляти церковні відправи в січовій церкві.
в 1691 запорізьке козацтво віддало під опіку Межигірського монастиря свій Самарський монастир. За заповітами, на території монастиря поховані полковник С. Палій (Гурко) та полковник О. Гоголь, пращур письменника М. Гоголя. В 1786 монастир було закрито спеціальним указом Катерини II, а землі його конфісковані. Наступного року його було спалено росіянами. З 1798 по 1886 на його території діяла фаянсова фабрика. В 1886 монастир відновив свою діяльність, але з 1894 став жіночим. У 30-х роках XX ст. цей монастир, пам’ятка національної історії, був остаточно ліквідований комуністичним режимом. Приміщення його було розібрано.