Мехмед (Махмед, Магомет) IV

Мехмед (Махмед, Магомет) IV (1642-1692) — відомий державний і військовий діяч Османської імперії. Син султана Ібрагима І. Султан Туреччини (1648-87). На турецький престол Мехмед IV зійшов саме того року, коли в Україні розпочалася Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького. Оскільки Кримське ханство дипломатично і військово (хоча і не досить надійно та дієво) підтримувало українське козацько-повстанське військо у його боротьбі з Польщею, то й Туреччина теж, якщо й не вважала себе безпосередньою воєнною союзницею України, то принаймні зберігала нейтралітет. Проте, намагаючись перешкодити зближенню України з Росією, Мехмед IV та його уряд вдавалися до активних спроб (1650-1653) схилити Б. Хмельницького до такого договору між Україною і Туреччиною, внаслідок якого Україна виявилася б у васальній залежності від Туреччини. Подібний договір йому вдалося, врешті-решт, укласти, але значно пізніше, з гетьманом Правобережної України П. Дорошенком. В 1672-76 вів війну з Польщею за протекторат над Правобережною Україною, якою, зрештою, згідно з Бучацьким договором (1672), оволодів. В 1677-81 воював з Росією, підтримуючи гетьмана Юрія Хмельницького, який погоджувався на протекторат Туреччини над усією Україною. Дізнавшись, що Мехмед IV домагається від запорізьких козаків, щоб вони визнали себе залежними від Туреччини, козаки написали йому отого славетного листа, в якому висміяли й Мехмеда IV, і його прагнення підкорити їх. Факт написання листа турецькому султанові був покладений в основу відомої картини І. Рєпіна «Запоріжці пишуть листа турецькому султанові» (1880-91). В 1887 році, внаслідок змови і палацевого перевороту, Мехмед IV був відсторонений від влади яничарами. Ім’я його залишилося не лише в історії Туреччини, але і в історії України, історії українського козацтва.