Микитинська Січ (1638-1652) — існувала на правому березі Дніпра, на мисі Микитин Ріг. Заснована козаками на чолі з отаманом Федором Лютаєм, що став її першим кошовим отаманом.
Засновувалася ця Січ у вигляді фортеці, гарнізон якої мав складатися з реєстрових козаків, що діяли на підставі затвердженої польським урядом «Ординації війська запорізького реєстрового». Завдання реєстровиків, які утримувалися коштом польського уряду, полягало в тому, щоб контролювати цю ділянку кордону з татарами, а також охороняти переправу через Дніпро, що поєднувало поселення Микитине з укріпленим містечком Кам’яний Затон. Відомо, що від часів заснування запорізького шзацтва, його загони організовували тут митницю і брали плату за переправу. В їх завдання входило також не допускати нападу на Україну дрібних татарських загонів і вчасно попереджати про наближення орди. Саме тут, на Микитинській Січі, в січні 1648 року розпочалося повстання, яке переросло у Визвольну війну українського народу під проводом Б. Хмельницького. Наприкінці XVII ст., українсько-російське військо звело поблизу Микитиного земляну фортецю, яка мала постійний гарнізон і гармати. В 1782 Микитине набуло статусу міста й перейменоване було на Нікополь. Поблизу самої Січі виникло козацьке поселення, що звалося Микитиною Заставою. Тепер територія Микитинської Січі затоплена Каховським водосховищем.