Микитинська Січ (1638-1652) (детальніше) заснована у місцевості, де з давніх-давен перетиналися суходільний і водний шляхи і де 2500 років тому існувала переправа через Дніпро. Ця переправа була в найвужчому місці дніпровських плавнів (4-5 км). Саме тут ще скіфи переправ-хали через Дніпро криворізьку залізну руду, а в XIII ст. проходив шлях «із варяг у греки». У часи козацтва, за народними переказами, запорожець Микита заснував на Микитиному Розі — мисі на правому березі Дніпра — невелике поселення і займався перевозом через Дніпро.
Вперше про Микитин Ріг в історичних джерелах згадується під 1530 р.
Січ було перенесено на Микитин Ріг після розгрому поляками козацько-селянського повстання 1637-1638 рр. і зруйнування укріплень Базавлуцької Січі. Королівський уряд поставив тут військову залогу з загоном кінноти королівського війська та реєстрового козацького полку. Залога мусила перепиняти втікачам шлях до Запорожжя, застосовуючи репресивні каральні методи.
З Микитинською Січчю пов’язані події початку Визвольної війни українського народу 1648—1657 рр. під проводом Богдана Хмельницького. Зібравши козацький загін у районі колишньої Томаківської Січі, Б. Хмельницький 31 січня 1648 р. атакував польську залогу в Микитинській Січі. Польський полковник Рурський утік разом із своїм загоном, а реєстровий Черкаський полк перейшов на бік Богдана Хмельницького. До Микитинської Січі 4 і 9 лютого підступали нові каральні загони, але й вони були розбиті козаками, до яких приєдналися реєстровці із цих загонів.
Козаки в Микитинській Січі обрали Богдана Хмельницького гетьманом Війська Запорозького. З Микитинської Січі він розсилав по Україні універсали, закликаючи народ підніматися на національно-визвольну боротьбу проти панування Польщі.
22 квітня 1648 р. з Микитинської Січі виступив трьохтисячний загін козаків на чолі з гетьманом на з’єднання з повстанцями з Подніпров’я. Січ забезпечила загін гарматами.
У 1652 р. Січ з Микитиного Рогу була перенесена на нове місце — острів Чортомлик. Це було викликано загальним скрутним становищем Січі після укладання тяжкого для України Білоцерківського договору з Польщею (18 вересня 1651 р.).
Після перенесення Микитинської Січі на Чортомлик на її місці функціонував Мики-тинський перевіз, існувало козацьке поселення. За Андрусівським договором 1667 р. ця місцевість так і називалася — Перевіз.
У 1734 р. тут виникло село Микитине на двадцять хат з великою дерев’яною церквою Покрови Святої Богородиці. У Микитиному жили запорожці, що займалися перевозом тих, хто їхав до Криму або з Криму із сіллю, рибою та іншими товарами. Плата, яку збирали на перевозі, йшла до державної скарбниці і на утримання запорожців з Микитиного. З 1753 р. Микитине з перевозом називали Микитинською заставою і Микитинською митницею.
У вересні 1775 р., після зруйнування царськими військами Підпільненської Січі,
Катерина II розпорядилася збудувати на місці Микитиного фортецю. Однак фортецю тут так і не збудували, а в 1780 р. вище Микитиного почали зводити фортецю і місто Нікополь. Село Микитине продовжувало жити на кошти, що давав перевіз.
У 40-х роках XIX ст. тут були засвідчені залишки запорозького цвинтаря й каплички. У другій половині XIX ст. під час великої весняної повені Микитин Ріг із цвинтарями й капличкою були відрізані водою від берега й знесені рукавом Дніпра вниз за течією. Цей рукав, який поглинув Микитинську Січ, згодом став основним руслом Дніпра.
У 1954 р. в місті Нікополі встановлено кам’яний пілон з меморіальною дошкою, на якій увічнено історичну подію 1648 р.- обрання на Микитинській Січі Богдана Хмельницького гетьманом. У старій частині міста споруджено пам’ятник Богдану Хмельницькому.