Біографія коротко: Народився Михайло Михайлович Коцюбинський 17 вересня 1864 року в м. Вінниці в сім’ї дрібного урядовця.
З 1872 року становище Коцюбинських різко погіршало — батько лишився без роботи. І тільки через два роки його призначили на посаду поліційного наглядача в місті Барі. Тут Михайлик почав учитися в єдиного тоді в місті учителя Я. І. Богачевського. А восени 1875 року вступив відразу до третього, останнього класу місцевої народної школи. Зосереджений, серйозний і старанний, він учився добре, і наступної осені мати відвезла його до Шаргородської духовної школи, так званої бурси.
На першому році навчання в бурсі до рук Михайла потрапляють оповідання Марка Вовчка, Шевченків «Кобзар», і хлопець сам береться за перо.
Закінчивши 1880 року Шаргородську бурсу, Михайло поповнює свої знання самоосвітою, готується скласти екстерном екзамен за гімназію, мріє вступити в університет. Але сім’ю спіткало лихо: осліпла мати, а батько кинув родину напризволяще. «Щоб не вмерла голодною смертю хвора мати, щоб вижили Ліда, Хомця, Леонід і Оля, репетирувати…» — вирішив юнак. Та заробітки його були такі мізерні, що навіть чаєм не могли почастувати гостей.
Наприкінці 1881 року Михайло Михайлович Коцюбинський залишає Вінницю, повернулася з родиною хвора мати, і виїжджає до Кам’янця-Подільського. Тут у наступному році він взяв участь у нелегальних зборах революційно настроєної молоді з нагоди річниці від дня вбивства Олександра 11. За це його заарештували і після звільнення встановили поліційний нагляд. Після кількох чергових обшуків, 1885 року Михайла Михайловича за зв’язки з організацією «Народна воля» притягнуто до судової відповідальності: в його квартирі у Вінниці була явка народовольців.
На ці роки припадає початок літературної діяльності Михайла Коцюбинського. Нахил до творчості виявився у нього дуже рано — ще в десятилітньому віці він складав вірші, написав п’єсу за мотивами пісні «Бондарівна», любив декламувати Шевченкові поезії. На його літературні здібності звернув увагу вчитель російської мови в Шаргородській бурсі, кинувши тоді пророчі слова: «Ні, панове, це майбутній письменник!» І справді, 1884 року з-під пера М. Коцюбинського виходить перший твір — оповідання «Андрій Соловейко, або вченіє світ, а невченіє тьма», яким автор поклав початок циклу зарисовок з народного життя. Це були оповідання «21-го грудня на введеніє» (1885), «Дядько та тітка» (1886), опубліковані після смерті письменника, «П’ятизлотник» (1892), «Ціпов’яз» (1893), «Маленький грішник» (1893) та інші. Однак першим твором, що з’явився 1890 року друком у журналі «Дзвінок», був вірш для дітей «Наша хатка». Тоді ж письменник на два тижні виїздив до Львова, де познайомився з І. Франком.
1891 року М. Коцюбинський склав іспит на народного вчителя і почав учителювати спершу в селі Михайлівці, потім у селі Лопатинцях. Тут він знайомив селян із забороненими книжками, написав оповідання «Харитя», «Ялинка», повість «Па віру». Разом з тим молодий письменник записував народні пісні, зокрема пісні й легенди про Карма люка.
П’ять років після того М. Коцюбинський працював у філоксерній комісії, що мала вести боротьбу з вьтоградними шкідниками в Бессарабії та в Криму. Як згодом, переконався письменник, заходи цієї комісії не тільки не допомагали селянам, а, навпаки, спричинялися до руйнації їхніх господарств. Однак ближче знайомство з життям і побутом селян цих країв дало йому багатий матеріал для написання ряду творів, зокрема відомого оповідання «Для загального добра» (1895). Восени 1897 року він виїхав до Житомира, де кілька місяців працював редактором відділу хроніки в газеті «Волынь».
З 1898 року М. Коцюбинський жив у Чернігові, працював у статистичному бюро при земстві, брав активну участь у роботі чернігівської «Просвіти». Це був дванадцятилітній період розквіту його громадської і творчої діяльності.
Перша збірка оповідань письменника «У путах шайтана» вийшла у Львові в 1899 році. Наступного року побачив світ другий том його оповідань — «По-людському», а ще через три роки — третій, «Поєдинок». Далі виходять друком: том четвертий «У грішний світ» (1905), том п’ятий «Дебют» (1911), том шостий «Тіні забутих предків» (1913). Ці видання були підготовлені до публікації самим письменником, популярність якого серед читачів з кожним роком все більше й більше зростала.
Уже в перших своїх творах, хоч і позначених впливом народницьких ідей, М. Коцюбинський шукав шляхів до правдивого відтворення дійсності. Зображення жахливих злиднів та поневірянь селянської бідноти, наймитів, засудження соціальної несправедливості все виразніше проступало з сторінок його оповідань.
Згодом, у 90-х роках, в час піднесення революційного руху, він міцно утверджується на позиціях революційного демократизму. Назрівання революції воює виразно звучить у першій частині найкращого твору письменника «Fata Morgana» (1903), в деяких новелах і оповіданнях.
Протягом кількох літ М. Коцюбинський був активним співробітником журналу «Дзвінок». Він написав для малят ряд віршованих творів, серію прозових казок, що виховували в дітей високі моральні якості, прищеплювали любов до чесної праці, зневагу до самозакоханих і хитрих людей. Найбільше талант М. Коцюбинського як автора творів для дітей виявився в оповіданнях «Харитя», «Ялинка», «Маленький грішник», в науково-художньому оповіданні «Нюренберзьке яйце». Письменник вважав, що дитяча книга має бути «підручником життя», засобом пізнання дійсності. Вона повинна відзначатися глибокою ідейністю, виховувати громадські почуття у підростаючого покоління, готувати його до активної участі в суспільному житті.
М. Коцюбинський тричі виїжджав лікуватися на Капрі (Італія), де 1909 року зустрівся з М. Горьким, з яким відтоді дружив до кінця свого життя.
Починаючи з 1910 року, письменник часто бував у селі Криворівні на Прикарпатті. Тут він зустрічався з І. Франком,
Лесею Українкою, В. Стефаником, В. Гнатюком.
Наприкінці січня 1912 року М. Коцюбинський тяжко захворів і 25 квітня 1913 року помер. Поховано Михайла Михайловича Коцюбинського в Чернігові.