Народився Михайло Сергійович Спіров у с. Ветошкіно Сергацького повіту Нижегородської губернії у сім’ї священика. Батько дав освіту усім своїм дітям: Михайло, Марія і Валентина одержали вищу медичну, Єлизавета закінчила фізико-математичний факультет Вищих жіночих курсів, Сергій — технологічний інститут, Василь — агрономічний технікум.
Найстарший син, Михайло, ріс допитливим хлопчиком. Ще з дитинства його цікавило, чи є в людини душа, що таке свідомість і як пояснити ті чи інші вчинки людей. Закінчивши гімназію, він вступив на медичний факультет Казанського університету, згодом перевівся до Московського університету.
У 1915 р. М.С.Спірова призвали у діючу армію. І тільки 1917 р. він склав державні екзамени в Московському університеті й одержав диплом лікаря. Відтоді й розпочалася його науково-педагогічна діяльність. Спочатку М.С.Спіров працював помічником прозектора анатомії вищої Московської медичної школи, Київського університету й медичного інституту (1918-1922), потім старшим прозектором анатомії Військово-медичної академії (1923-1924), асистентом і доцентом кафедри анатомії та фізіології Ленінградського педагогічного інституту ім. О.І.Герцена (1924-1930) й одночасно старшим науковим співробітником Інституту антропології АН СРСР. У 1930 р. Михайла Сергійовича обрали завідувачем кафедри нормальної анатомії Київського медичного інституту, яку він очолював упродовж усього подальшого життя.
Виняткові працелюбність, цілеспрямованість та висока ерудиція допомогли М.С.Спірову стати одним із провідних вітчизняних анатомів. У 1932 р. йому було присвоєно звання професора, а 1938 р. Вища атестаційна комісія присудила вчений ступінь доктора медичних наук. За великі заслуги в розвитку вітчизняної медичної науки 1943 р. М.С.Спіров отримав звання заслуженого діяча науки України.
Вчений був учасником багатьох республіканських конференцій, симпозіумів, пленумів, всесоюзних з’їздів та Міжнародних конгресів анатомів, гістологів та ембріологів.
Наукова діяльність Михайла Сергійовича формувалася у двох періодах: ленінградському (1923-1930) та київському (1930-1973).
У ленінградський період М.С.Спіров здійснив казуїстичні й тератологічні дослідження на матеріалах колекцій Музею антропології та етнографії ім. Петра Великого АН СРСР. Тоді ж під керівництвом академіка В.М.Тонкова він дослідив головний та спинний мозок.
Наукові праці київського періоду діяльності М.С.Спірова можна поділити на декілька груп.
До першої групи належать: «Лимфатические сосуды тонкой кишки че-ловека»(1949, 1950), «Отводящие лимфатические сосуды подслизистого слоя тонкой кишки человека» (1954) і «Отводящие лимфатические сосуды пейеровой бляшки человека» (1954).
Друга група праць стосується життя і діяльності М.І.Пирогова: «Н.И.Пирогов и его метод анатомического исследования» (1950), «Учение Н.И.Пирогова о положений сердца и его отдельных частей » (1951). Третя група присвячена методиці викладання анатомії людини: » Руководство по препарированию мышц, связок, кровеносных сосудов и нервов человека» (1954), «О перестройке преподавания в свете учення И.П.Павлова» (1951) та ін.
Будучи членом наукового товариства історії медицини, Михайло Сергійович ряд статей присвятив пам’яті видатних діячів вітчизняної науки.
Наукові дослідження М.С.Спіров успішно поєднував з важливою роботою на кафедрі, пов’язаною з навчанням та вихованням молоді. Студенти любили Михайла Сергійовича. Він був для них не тільки вчителем і наставником, а й старшим товаришем, якого шанобливо називали «живою традицією КМІ».
Багато уваги М.С.Спіров приділяв громадській діяльності. Він був беззмінним представником Київського обласного наукового товариства морфологів, членом правління Українського республіканського й Всесоюзного товариства анатомів, гістологів і ембріологів, членом Всесвітньої комісії по уточненню анатомічної номенклатури.
Упродовж 55 років наукової та педагогічної діяльності М.С.Спіров опублікував 94 праці, з них 5 монографій. Під його керівництвом було підготовлено 12 докторських та 35 кандидатських дисертацій.
Уряд високо оцінив наукові заслуги й суспільно-корисну діяльність М.С.Спірова, нагородивши його орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани» і медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.».
В останні роки свого життя Михайло Сергійович переніс кілька тяжких операцій. Навіть будучи тяжкохворим, не полишав роботи. 11 червня 1973 року відправився до лікарні не з дому, а з кафедри. Тоді востаннє йшов вулицями Києва. А 17 червня під час операції він помер.
Похований М.С.Спіров у Києві на Байковому кладовищі.
Життя й науково-педагогічна діяльність Михайла Сергійовича є взірцем самовідданого служіння науці, виховання молоді, виконання громадянського обов’язку. А ключем до розуміння М.С.Спірова як людини і вченого слугує його улюблений вислів: «У міру сил — з усіх сил».