Многогрішний Дем’ян

Многогрішний Дем’ян (Демко) (1621-1703) — військовий і державний діяч України XVII ст. Гетьман Лівобережної України. Походив із козацької родини з міста Коропа (тепер райцентр Чернігівської обл.). Брав участь у Визвольній війні (1648-54) під проводом Б. Хмельницького. Першу згадку про нього віднаходимо у Зборі-вському козацькому реєстрі, в якому він значився військовим осавулом (1649). У 1665-69 — полковник чернігівський. Командував загоном козаків під час антирос-ійського козацького повстання під проводом гетьмана І. Брюховецького. Був противником Андрусівського миру (1667). В 1668 гетьман П. Дорошенко призначив його, на той час генерального осавула, наказним гетьманом Лівобережної України. Незабаром Д. Многогрішний виходить з-під контролю П. Дорошенка й починає титулувати себе «гетьманом сіверським», вимагаючи від російського уряду дозволу приєднати до свого гетьманату Гомельщину та вивести російські війська з Лівобережжя. Почав звільняти полковників, призначених П. Дорошенком, а натомість, призначати своїх. У березні 1671 група козацьких старшин, разом із російськими стрільцями, заарештувала його і відправила до Москви. Московський суд засудив його на смертну кару, яку було замінено на заслання до Сибіру. Існує кілька версій щодо його подальшої долі. З’ясовано, що ув’язнення Многогрішний відбував в Іркутську, а згодом в Селенгінську. 1682 був звільнений і служив чиновником Селенгінського повітового управління. Дізнавшись про це, гетьман Самойлович (див.) занервував, побоюючись, що Многогрішний повернеться в Україну і, вдавшись до доносів, домігся, щоб екс-гетьмана знову запроторили до в’язниці (1684-1688). Після втрати Са-мойловичем булави (1688), російські дипломати залучають Многогрішного до переговорів з вождями монгольських племен та з китайськими дипломатами — під час укладання Нерчинської угоди з Китаєм стосовно розмежування кордонів в Забайкаллі та поділу сфер впливу в Монголії. В 1691 -94, як керівник Селенгінського повітового управління, очолював оборону міста під час нападу монголів, які прагнули витіснити росіян із Забайкалля. Зважаючи на свій похилий вік, 1696 Многогрішний став ченцем Селенгінського монастиря, де й помер.