Могила Петро

Могила Петро (1596-1647) — видатний церковний і світський діяч, походив з молдавського князівського роду. Син Симеона Могили (господаря Волощини (1601-07), а згодом Молдови (1607-09). Освіту здобував у Львівській братській школі. Подорожував країнами Західної Європи. Навчався в Сорбонському та інших університетах. В 1621 році у складі польського війська брав участь в Хотинській битві. В 1627 висвячений на архімандрита Києво-Печерського монастиря, в 1632 — на митрополита київського та галицького. Рішуче виступав проти засилля в Україні унії, домагався визнання в Україні православної церкви та передачі їй Софійського собору в Києві і Києво-Видубицького монастиря. У цій своїй діяльності він користувався підтримкою Запорізького козацтва. З його ініціативи в 1631 році в Києві було відкрито Лаврську школу, котру в 1632 році об’єднано з Київською братською школою і котра вже наступного року постала перед світом під назвою «Києво-Могилянська колегія», що мала філії у Вінниці (з 1634) та Кременці (1636). В 1701 колегія стала основою Києво-Могилянської Академії. Опікувався діяльністю друкарні Києво-Пе-черського монастиря. Був ініціатором відкриття в Яссах Слов’яно-греко-латинської академії. Виступав як богослов. Він є автором «Євангелія учительного» (1616), «Анфологіону» (1636), «Євхологіону» (1646). Під його наглядом було видано великий Требник. Книги його використовувалися як підручники в духовних школах та в колегіумі. Серед найбільш помітних видань, здійснених під керівництвом П. Могили, — «Православне сповідання віри», котре було підтримане і схвалене всіма східними патріархами.