Монголо-татарська навала перервала нормальний розвиток давньоукраїнської держави, загальмувавши культурний розвій на кілька сотень років, нанесла непоправної шкоди майбутньому України.
Кількість населення столичного Києва відразу падає зі 100 тис. до 2 — 3-х, Кількісно місто не перевищувало 10 -15 тис. до кінця XVIII ст., і лише в середині XIX, і це лише враховуючи російський військовий гарнізон , досягло кількості людності міста князівських часів. Київ перестав бути столичним центром і віддав пальму першості іншим українським містам Заходу — Львову, Володимиру, Холму, Острогу. У країні перестають будувати храми та кам’яні ; цивільні споруди. Винятком були хіба міста західної око
лиці держави — волинські Холм і Володимир, де ш;е в другій половині XIII ст. з’явилися нові кам’яні будівлі. Через постійні регулярні набіги на Русь-Україну кочівників обезлюдніли терени лівобережної України й правобережної Київш;ини та Поділля. Низка міст перестала зовсім існувати, а деякі з них почали заселятися лише в кінці XVI ст. (як, наприклад, столиця князівства — Переяслав). Українська заселена територія скоротилася до меж Північної Київщини, Волині й Галичини. Дике поле займало сучасної України. Зникають ремесла, деякі з виробництв (мозаїка, мистецькі техніки, виробництво плінфи та ін.) були забуті. Династія Рюриковичів утратила панівне значення в еліті й почала згасати. Була порушена стратифікація давньоукраїнського суспільства. Верхній прошарок його перестав організовувати державну структуру, й життя тривало лише на рівні нечисленних сільських і міських громад.
Монголо-татарська навала припинила жваву торгівлю по Дніпру “від варяг у греки” — основу державної організації князівської України-Руси. Нова торгівля Європи зі Сходом перемістилася на Балкани. Частково ця траєкторія зачепила й Західну Україну. Завдяки новому торговому шляху піднялися нові великі міста Львів і Кам’янець-Подільський.
З іншого боку відбулося остаточне розділення цивілізаційного розвитку між південним і північним давньоруським слов’янством. Північна Русь потрапила під вплив азійської цивілізації, і в ній почала складатися майбутня російська нація. Натомість Україна, передусім її західні землі, опинилася в колі європейської цивілізації, що заклало фундаментальні основи українського етносу, його ментальності.
Якщо припустити, що навали вдалося б уникнути, то було би більше шансів зберегти незалежність Галицько-Волинської держави, протистояти польській та угорській агресії на Заході. Історія східноєвропейського регіону могла би бути зовсім інша. Україна стала територією, на якій упродовж п’яти століть після 1240 року регулярно “перемелювалися” щоразу нові й нові кочові орди. І це один із найбільших історичних внесків нашого народу, який, ставши форпостом Європи, зупинив номадну агресію в країни Європи.