Мордовцев (Мордовець) Данило (1830-1905)

Мордовцев (Мордовець) Данило (1830-1905) — відомий український письменник, історик, публіцист. Народився в слободі Данилівні, Усть-Медведицького округу (тепер Волгоградської обл. Російської Федерації) Області війська Донського. Батько, Лука Мордовець, походив з давнього українського роду, що позначилося на вихованні Д. Мордовцева та на його захопленні історією українського козацтва. В 1850 закінчив Саратовську губернську гімназію. Навчався спочатку на фізико-математичному, а згодом на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету. В 1859, в «Малорусском литературном сборнике» (м. Саратов) була опублікована поема Д. Мордовцева «Козаки і море. Віршовані уривки з історії морських походів запорізького козацтва на початку XVII ст.» В 1856 Д. Мордовцев стає редактором газети «Саратовські губернські відомості», на шпальтах якої виступає як літератор-історик, публіцист, критик та оглядач. Його перу належать книжки «Самозванці і понизова вольниця» (в 2-х томах, 1867); «Гайдамаччина» (1870); «Політичні рухи російського народу» (в 2-х томах, 1871); романи «Знамення часу» (1869), «Професор Ратміров». Козацька тематика в творчості Д. Мордовцева найталановитіше репрезентована романом «Сагайдачний» (1882), який має підзаголовок «З часів вільного козацтва і пограбування Кафи, теперішньої Феодосії в Криму», в якому йдеться про кримський похід гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного. Відома також його козацька повість «Палій, відроджувач Правобережної України», оповідання «Келих Карла XI», повість «Кримська неволя» — з часів гетьманування П. Дорошенка; роман «Цар і гетьман» (1902). Помер у Кисловодську, а похований в Ростові-на-Дону.