«Московські статті» (1665) (матеріал з книги О. Апанович) включали п’ять умов, що були додатком до Переяславської угоди [«Переяславських статей»] 1659 р. Склав їх Іван Брюховецький, якого обрали гетьманом у червні 1663 р. на чорній раді під Ніжином, за підтримки запорожців та під контролем московського війська.
У вересні 1665 р. гетьман з почтом у 500 осіб (генеральна, полкова і сотенна старшина, д також представники духовенства, міщанства — рядових козаків) прибув до Москви, де його урочисто зустрічали.
І. Брюховецький зрікався усіх прав України, її автономії.
Він заявив, що «б’є чолом цареві всіма українськими городами», і запропонував московському уряду прийняти українські міста в своє управління з усіма їх доходами. Віддаючи українські землі з населенням під царську владу, залишаючи лише станові права козацтва, новий гетьман пропонував, щоб усі податки, які збиралися в Україні, перейшли до Москви. Він навіть домагався збільшення чисельності царських воєвод із залогами в Україні.
Для себе Іван Брюховецький просив надати маєтності поблизу московського кордону, а також надіслати значний загін царського війська для особистої охорони.
Свої пропозиції Брюховецький подав письмово у формі «Статей», на основі яких було укладено договір, підписаний обома сторонами. Його зміст був оформлений царською грамотою гетьману Брюховецькому від 11 грудня 1665 р., в якій ішлося, що скрізь по Україні податки з міщан і селян мають збиратися безпосередньо до царського скарбу; туди мусять передаватися й українські державні доходи з продажу горілки й митні збори з чужоземної торгівлі.
Царські воєводи з військом вводилися до Києва, Чернігова, Переяслава, Канева, Ніжина, Полтави, Новгорода-Сіверського, Кременчука, Кодака й Остра. Населення України віддавалося (за винятком козаків) під управління царських воєвод. Утримання царських військ в Україні покладалося на українських міщан і селян.
Брюховецький дістав у вічне володіння Шептаківську волость на Північній Чернігівщині й титул боярина. Старшина одержала маєтності й московське дворянство, духовенство — також маєтності, а міста Київ, Переяслав, Ніжин, Канів, Чернігів, Почет, Гадяч, Стародуб, Козелець і Остер — підтверження Магдебурзького права.
На початку 1666 р. українські міста посіли воєводи, а з Москви прибули перепищики, які переписали українське населення та його доходи.
Переписні книги відіслали в Москву, копії залишили в Україні.
В квітні 1666 р. гроші, хліб, мед, зібрані з селян і міщан Лівобережної України, відправили до Москви, що викликало загальне обурення населення і рух проти Брюховецького і царських воєвод.