Муравйов-Амурський Микола

Муравйов-Амурський Микола (1809-1881) — граф, генерал-ад’ютант, генерал-губернатор Східного Сибіру. В 1827 закінчив Пажеський корпус, був зарахований прапорщиком до Лейб-гвардії Фінляндського полку. Брав участь у російсько-турецькій війні 1828-1829 та в придушенні польського повстання (1831). Здавалося б, кар’єра його просувається успішно, але вже в 1832 він змушений був подати у відставку, в зв’язку з погіршенням здоров’я. Одначе цивільне життя М. Муравйова (таким було його справжнє прізвище) не приваблювало, і вже в 1838 він стає офіцером Кавказького корпусу, яким командує генерал-лейтенант Головін. До грудня 1845 він брав участь в багатьох битвах, боях, експедиціях та рейдах проти повсталих горців, які не бажали миритися з російськими колоністами, що захопили Північний Кавказ. Але в грудні 1845 генерал-майор Муравйов переходить на службу до Міністерства внутрішніх справ. Спочатку його призначають Тульським генерал-губернатором (1846), а згодом — генерал-губернатором Іркутським та Єнісейським і командуючим військами Східного Сибіру (1847). Здійснюючи поїздку своїми володіннями, генерал Муравйов переконався, що Російській імперії бракує Амурського краю. Діставши дозвіл уряду, він в 1854 спорядив експедицію на юраблях по Амуру. Маючи під своїм командуванням до тисячі солдатів та офіцерів, Муравйов зупинявся в тих місцях, в яких зручно було споруджувати укріплення, і залишав там невеликі гарнізони, прокладаючи в такий спосіб шлях Росії до Великого Океану. Паралельно він вів переговори з представниками Китаю, наполягаючи на тому, щоб басейн Амуру було включено до складу Російської імперії. В травні 1858 укладено Айгунський трактат, за яким Амурський та Уссурійський краї приєднано до Росії. За цю послуїу імперії М. Муравйова удостоїли спочатку чина генерал-ад’ютанта, а згодом генерала від інфантерії і титулу графа, з доданням до його прізвища слова «Амурський». Вважаючи, що зробив для імперії все, на що здатен, генерал Муравйов-Амурський послався на слабке здоров’я і подав у відставку. Її було прийнято, але генерала призначили членом Військової ради імперії. Це сталося в лютому 1861 року, і ще майже 20 років він перебував на цій посаді. Причиною відставки вважають неприйняття урядом Росії його проекту поділу Східного Сибіру на два генерал-губернаторства. В останні роки жив у Парижі, лише зрідка навідуючись до С.-Петербурга. Похований в Парижі. В грудні 1909 його ім’я було присвоєне Амурському козацькому полку.