Предки нинішніх українців поселились на території, яка мала за собою дуже давню історію, а населення її перебувало в зв’язках з культурними народами старинного світу.
Між археологами Європи панує однозгідна думка про те, що населення по обох боках Дніпра належить до найбільш стабільної частини передісторичного населення Європи. Сліди перебування людини на цих територіях збереглися ще з часів старокам’яної доби-палеоліту, коли то людство, а в тому і жителі України, користувались в основному каменем і кременем, який був основним матеріалом їх виробів. Найстарші відомості про початки культури взагалі знаходимо головно в т.зв. мустієрській добі палеоліту (100,000 р. до Хр.), коли то льодовик покривав ще частину східної Європи. Тоді саме з’явилась в Україні неандертальського типу людина, яка ще мабуть не володіла розчленованою мовою і не вміла приручати свійських тварин. До цієї теж доби належить найбільше відкриття, яке зробило людство, а це вміння видобувати вогонь, яким людина всебічно користувалась. До цієї доби належать житла людини в землянках, а основу життя творила родова спільнота. Але вже тоді ця людина відчувала існування вищої сили і намагалась привернути до себе її увагу і прихильність. Так постали складні магічні практики і початки вірувань у міфічних предків людини — в тотеми. Такими „предками” могли бути рослини, тварини-камені, а їх пережитки збереглись у мистецтві, казках, тощо.
Найдавніші пам’ятки мистецтва передісторичної людини на території України відносяться до доби пізнього палеоліту (епохи: оріньякська – солютрейська — мадленська — 25,000-15,000 літ). І так розкопки біля сіл Мізинь над р. Десною (Чернигівської области), Добраничівки (Черкаської обл.) та в с. Гінці (Полтавської обл.) відкрили нам житла стародавніх мисливців. Ці житла, похожі на намети, були споруджені з дерева і кісток мамонта. У них, як і в іншого типу житлах знайдено крем’яні знаряддя, які відзначаються різноманітністю і тонкою обробкою.
Серед творів мистецтва найбільшу увагу звертають стародавні скульптури у формі невеличких статуеток, які мали б відображати образ матері в родовій громаді і користувались особливою пошаною, бо зберігались у т. зв. родових святилищах. Прикметне теж те, що в мізинських статуетках немає виразно окресленої голови, а якщо така є, то відсутнє обличчя. Крім жіночих статуеток зустрічаються фігури тварин і людиноподібних статуеток з кістки і каменя. В Мізині відкрито теж цілу майстерню з набором крем’яних знарядь. Мали теж мізинці замилування до прикрас з слонової кости та до геометричного орнаменту.
Знахідки, що нам дає мізинська культура старокам’яної доби, що стала початком чи може попередником відомої в центральній і західній Европі т.зв. мадленської культури, подибуємо і в інших районах України (на Київщині, Полтавщині), а теж на терені західньої України (Теребовля, Золочів, Чортків і ін.) і вони доводять, що палеолітична людина, хоч расово невизначена, мала свою ти пічну мистецьку культуру.