Міхновський Микола (1873-1924) — відомий політичний і військовий діяч. Один з ідеологів українського націоналізму. Народився в с. Турівка Прилуцького повіту на Полтавщині, в родині священика. Закінчив юридичний факультет Київського університету. Був одним із засновників «Братства тарасівців», а з 1896 — товариства «Молода Україна». Автор статті «Самостійна Україна», яка задумувалася, як програмний документ першої у Наддніпрянській Україні політичної партії — Революційної Української, одним із засновників якої він був. В цій статті він закликав до боротьби за незалежність України під гаслами; «Україна для українців», «Одна, єдина, нероздільна, вільна самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». В 1902 заснував Українську Народну партію, а в 1906 опублікував програму цієї партії «Десять заповідей УНП», яку сучасники назвали «катехізисом самостійників». Опублікував серію статей з проблем українського націоналізму в періодичних виданнях того часу. Під час Першої світової служив у діючій армії, у чині підпоручика, певний час був членом Київського окружного військового суду. В березні 1917 висунув і обґрунтував ідею створення українських національних збройних сил на засадах і традиціях українського козацтва. Він був організатором і керівником Українського військового клубу ім. гетьмана І. Полуботка, до якого входили офіцери та солдати-українці, які перебували на незалежницьких позиціях. Був членом Центральної Ради. Став одним з організаторів першого Українського військового з’їзду (травень 1917) та увійшов до сформованого з’їздом Українського Генерального військового комітету, якого очолив Симон Петлюра. Намагався підняти повстання українізованих військових частин, але був заарештований і направлений на Румунський фронт. Восени 1917 сотворив на Полтавщині Українську Демократично-Хліборобську партію.
Був заарештований комуністичним режимом, але в травні 1919 звільнений з-під арешту повстанцями отамана Григор’єва. Він був засновником українських часописів «Самостійна Україна» (1905), «Хлібороб» (1905), «Запоріжжя» (1906), «Слобожанщина» (1906), «Сніп» (1912-13). З 1920 по 1924 жив у Новоросійську та на Кубані, звідки намагався перебратися за кордон. В 1924 повернувся до Києва і був заарештований комуністами. У травні 1924 його знайшли повішеним, дехто з дослідників схильний вважати, що це «самогубство» було інсценоване чекістами, проте існує свідчення, що нібито в кишені покійного було виявлено написану ним передсмертну записку, в якій ідеться про самогубство.
У Незалежній Україні створено Наукове товариство ім. М. Міхновського, яке досліджує український національний рух та життя й діяльність самого М. Міхновського.