Натіїв Зураб

Натіїв Зураб (1869-1919) — український військовий діяч. Командир Запорізької дивізії, а згодом — Запорізького корпусу Армії Української Народної Республіки (1918). Родом з Осетії. Здобув військову освіту. Служив офіцером російської армії. Під час Першої світової війни дослужився до генерал-майора. В часи Лютневої революції 1917 в Росії перебував на території України. Пройнявшись ідеями українського національно-визвольного руху брав участь в українізації певних частин Російської армії. З 1918 став офіцером Армії УНР. В березні 1918 постановою Центральної Ради призначений командиром Запорізької дивізії, в основі якої був Окремий Запорізький загін генерала К. Прісовського. Діяла дивізія на Лівобережній Україні. Завдаючи прокомуністичній Червоній Армії поразку за поразкою, дивізія визволила від комуністів Лубни, Ромодан, Полтаву, увійшла в Харків. Цей похід дивізії сприяв поширенню повстанського антикомуністичного, антиросійського руху на Лівобережжі, внаслідок чого до дивізії приєднувалися загони українських повстанців-патріотів. Відтак було сформовано Запорізький корпус, чисельність якого сягала 20 тис. осіб; в складі якого, крім Запорізької дивізії, діяли полки ім. Хмельницького, ім. Дорошенка, ім. Гордієнка. Корпус формувався на традиційних засадах козацтва, з використанням козацької символіки, козацьких звичаїв і клейнодів, козацьких військових звань. У квітні 1918 з корпусу було сформовано дві оперативні групи, одна з яких, під командуванням В. Сікевича, повела наступ на Донеччину, аби встановити контроль над цим регіоном УНР, друга, під командуванням П. Болбочана, увійшла на Кримський півострів, при цьому обидві групи домоглися значних військових успіхів. Одначе ситуація на фронтах і в самому Києві, а також відсутність військової допомоги звели ці успіхи нанівець. Після приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського, 3. Натіїв залишається на службі в Україні й командує Окремою Запорізькою дивізією, яка несе тепер службу на кордонах з Московією. Одначе в Києві черговий переворот і до влади приходить Директорія, Натіїв залишає службу, Україну і відбуває на Кавказ. За однією з версій, тому, що розчарувався в державницьких устремліннях українців; за іншою, менш вірогідною, нібито для того, щоб набирати добровольців для участі в громадянській війні в Україні. Хоча такі ж добровольці в той час дуже потрібні були для боротьби з імперською Росією та комуністами в самій Осетії та в Грузії. Існують відомості, що в 1919 він сформував у Батумі (Грузія) Закавказький добровільний кіш, основу якого становили українці, солдати колишньої царської армії. Загинув в одному з боїв з комуністами.