Чого вчить світська наука про релігію? Зазначимо, що у неї спільні з богослов’ям уявлення про структуру релігії. Світська наука визнає основним у релігії віру в реальність надприродного, в існування Вищої Сили, яка створила усе.
Культ (лат. colere — обробляти, шанувати; cultus — обробіток, доглядання, шанування) — у треків і римлян — сукупність обрядів шанування будь-якої держави, Бога чи людини з метою здобути прихильність (благословіння), отримати допомогу або вшанувати пам’ять. Наприклад, античний культ володаря продовжував існувати у християнстві, яке стало державною релігією.
весь видимий і невидимий світ і визначила його процеси (не беремо до уваги окремі винятки, що не підпадають піл загальну схему).
Другим елементом світська наука також називає наявність особливих відносин віруючого з Богом. Від Бога залежить усе. Бог може піддавати людину випробуванням. Він не покидає напризволяще навіть найбільших грішників, якщо вони до нього звертаються. Відносини між Богом та віруючим (реальні чи ілюзорні) переживаються насправді, емоції тут не уявні, а правдиві. У молитовному будинку віруюча людина творить голосну молитву в присутності “братів і сестер”, називає свої гріхи, а потім відчуває невимовне полегшення. їй дійсно стало легше, адже вона зняла тягар з душі Пройшовши через духовне очищення, людина почуває себе неначе оновленою.
Наука визнає і третій елемент релігії — культові дії. За допомогою певного виду релігійної діяльності, обов’язкової за конкретних обставин, можна довести Богові самозречення і відданість або від нього одержати якусь благодать. Скажімо, ревна молитва у святому храмові має засвідчити перед Богом чистоту помислів людини.
Чи є різниця між богословським та світським поглядами на релігію? Є. І чимала. Вона стосується передусім світоглядних аспектів.
З погляду науки релігія — не дар Божий, а продукт історичного розвитку суспільства. Згідно, з науковими дослідженнями, релігія виникла, ймовірно, в епоху верхнього палеоліту (кам’яний вік) 50-50 тис. років тому на відносно високому ступені розвитку первісного суспільства. Виникнення релігії пов’язане з певним рівнем розвитку інтелекту людини, зачатками теоретичного мислення, можливостями відриву думки від дійсності.
У первісних релігійних віруваннях втілено фантастичне усвідомлення людьми їх залежності від сил природи. Не виокремлюючи ще себе з природи юдина переносить на неї відносини, що гають в первісній общині. Об’єктом релігійного сприйняття стають саме ті природні явища, з якими людина пов’язана у повсякденній практичній діяльності.