Заснування Наукового Товариства ім. Шевченка у Львові (1873) було вислідом культурних змагань львівських патріотів-народовців, які в другій половині XIX ст. старалися відновити нитку традиції, що сягала доби ..Руської Трійці” з 1837 р., та „Галицько-Руської Матиці» з 1848 р.
Цим шляхетним тенденціям сприяли теж доволі активні зв’язки з діячами Наддніпрянщини, зокрема з Кулішем, Кониським, Драгомановим і Антоновичем. До того була необхідна потреба створити міцний науковий фронт проти москвофілів, які творили поважну небезпеку для народовецького руху. Правда, галицькі народовці групувались довкола недовготривалих журналів а теж при новозаснованих товариствах як „Просвіта”, чи „Руська Бесіда”. Але це не вистарчало. А коли до того Товариство „Просвіта» в 70-их pp. обмежило свою загальноосвітню діяльність до праці передовсім серед селянських мас, виникла велика потреба,
не тільки в Галичині, але теж і в підросійській займанщині, де українська культура, а передовсім література, були спаралізовані, такого товариства, яке зайнялося б передовсім видаванням творів заборонених під Росією.
Літературне Товариство ім. Т. Шевченка
Крім названих вище діячів із східної України, до заснування товариства, спершу під назвою Літературне Товариство ім. Т. Шевченка, причинились такі визначні галицькі діячі, як о. Ст. Качала, Теофіл Дембіцький, Михайло Димет та інші.
Згідно з рішенням засновників, завданням Товариства було:
1. допомагати розвиткові українського письменства і літературознавства;
2. вести видавничу діяльність і наукову працю;
3. гуртувати галицьких і придніпрянських робітників пера, науковців, публіцистів. Для цього мала служити власна друкарня, видавництво книжок з ділянки науки і літератури, періодиків, преміювання кращих творів і влаштовування прилюдних доповідей, тощо.
Проведена на цілі Т-ва загальнонаціональна збірка грошей дала гарні результати і засновники придбали власну друкарню і, всупереч різним перешкодам (з польського і москвофільського боку), розпочали друк книжок за відповідним планом.
В першім періоді Товариство видало передусім літературні твори («Кобзар»), оповідання Б. Грінченка, 1. Нечуя-Левицького, поезії Руданського, чотиротомову історію української літератури О. Огоновського, два річники «Правди», журнал «Зоря», а згодом придбало бібліотеку і згуртувало в собі плеяду визначних науковців того часу.
Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ)
На початках 90-их років виринула потреба поширити й поглибити працю Т-ва і за несповна 20 років від заснування у 1893 р. Товариство перейменовано на Наукове Товариство ім. Шевченка (НТШ), а його ціллю визначено „плекати й розвивати українську науку, мистецтво українською мовою і зберігати всякі пам’ятки старовини**.
Програма праці передбачала:
1. Наукові дослідження з української та слов’янської філології, літератури і мистецтва; досліджування з історії та археології України, а також наук філософічних, політичних, економічних і правничих. Студії проблем математики, природознавства, медицини, теж включено в програму діяльності.
2. Доповіді на теми наукові.
3. Відбування з’їздів-конференцій.
4. Видавання «Наукових Записок НТШ» та інших публікацій.
5. Признавання премій-нагород кращим науковцям.
6. Збирання предметів для музею і книжок для бібліотеки.
7. Влаштування власної книгарні і друкарні.
Для виконання цих завдань засновано три окремі наукові секції: історично-філософічну, філологічну, математично-природничу і лікарську. При всіх цих секціях створено підсекції.
Якщо йдеться про довоєнні роки (з-перед Першої світової війни), то найуспішнішу діяльність розвинуло Товариство в своєму другому 20-річному періоді, тобто в роках 1893-1914, передовсім за головства проф. Михайла Грушевського, якого у 1894 р. запрошено на кафедру історії Східної Європи (а в тому і України) і на цьому становищі він перебув аж до 1914 р. Оцей великий український учений згуртував у секціях і комісіях усіх науковців та учених з-під обох займанщин, і чужинців, прихильних українській справі. І під керівництвом Грушевського НТШ розгорнуло величезну наукову працю, що проходила в низці комісій, а результати цієї праці були згодом оголошувані друком у виданнях НТШ.
Видавнича діяльність НТШ
Свої наукові досягнення НТШ почало видавати починаючи з 1892 р. у науковім журналі «Записки НТШ». У перших двох роках вийшло тільки два томи, у 1895 р. — чотири, а від 1896 р. почало появлятися шість томів кожного року.
«Записки НТШ» були спершу присвячені тільки студіям Історично-філософічної секції та Філологічної. Третя секція почала видавати свої праці у «Збірнику Математично-природничої і лікарської секції». Згодом ця секція почала видавати свої праці теж по німецьки.
Від 1894 р. НТШ почало видавати «Часопись Правничу» (гол. Редактор — д-р Кость Левицький), яку згодом замінено на «Часопись правннчо-економічну». Цього ж року почала теж появлятися «Руська Історична Бібліотека» за редакцією Ол. Барвінського.
У 1895 р. за почином Археографічної комісії почали появлятися «Джерела до історії України-Руси» (ред. М. Грушевський) і «Пам’ятки українсько-руської мови і літератури» (ред. І. Франко).
Для оголошування фольклорних матеріалів у цьому ж 1895 р. почало НТШ видавати «Етнографічний Збірник» (редактори М. Грушевський, 1. Франко, згодом Вол. Гнатюк), а від 1898 р. «Матеріали до українсько-руської етнології».
Від 1898 р. за ініціативою Грушевського, замість журналу «Зоря», появився популярно-науковий місячник «Літературно-Науковий Вістник» (його редагували за чергою Ол. Барвінський, М. Грушевський, 1. Франко, О. Мако-вей). У 1907 р. його редакцію перенесено до Києва, де виходив він аж до 1918 р. У 1922 р. його перенесено знову до Львова (редагував Дм. Донцов). У 1900 р. засновано журнал «Хроніка Наукового Т-ва ім. Шевченка» у мовах українській
і німецькій.
В 1901 р. засновано «Українсько-руську бібліотеку» для друку критичних видань творів українських класиків, а теж «Правничу бібліотеку».
Разом від первопочатків (1892) аж до 1978 р. НТШ на Рідних Землях і на еміграції видало 178 томів «Записок НТШ».
Бібліотека НТШ
Початки бібліотеки НТШ були скромні. О. Кониський подарував перших 392 книжки, а згодом пішли інші дарунки. З обміну з іншими бібліотеками і з закупу був теж прибуток, і так з кожним роком кількість книжкового кладу більшала. Найціннішими були книжки з ділянки українознавства. Були тут стародруки з XVI-XVIII ст. (м.ін. «Апостол» Федорова з 1574 p., перший примірник «Енеїди»), а теж новодруки ХІХ-ХХ ст. із східної України, Буковини, Закарпаття. Були там отже передовсім наукові видання з ділянки славістики, фольклору, історії, філософії, природничих наук, а теж з белетристики. Мала теж бібліотека НТ1ІІ понад тисячу різних рукописів з XIV-XV ст., з чого майже половину з бібліотеки Франка. Крім того були там теж документи-листи визначних галицьких і наддніпрянських діячів. Був теж архів, у якому були збережені збірки етнографічних матеріялів.
Музей. Книгарня. Друкарня. Меценати
Загальний музей НТШ був заснований у 1893 р. з дарованих експонатів. У 1900 р. утворено музейну комісію, що займалась упорядкуванням дарованих та закуплених експонатів з різних ділянок староруської культури, пам’яткові речі по Шевченкові, О. Федьковичеві, портрети визначних діячів, малярів-мистців, автографи, тощо.
У 1873 р. НТШ заснувало модерну друкарню, а в ній друкувались передусім видання НТШ. Згодом засновано переплетню.
Поруч друкарні і переплетені, у 1892 р. засновано книгарню, яка нав’язала контакт з іншими крайовими книгарнями. В пізніших роках постали філії книгарні в Києві, Харкові і Катеринославі (Дніпропетровську).
Під Австрією НТШ отримувало деяку фінансову допомогу від австрійського і галицького сеймів. Куди більші прибутки мало Товариство від заробіткових установ, від громадянства і багатих добродіїв. А такими м.ін. були: Єлисавета Милорадович, Ол. Кониський, Дм. Пильчиків, М. Жученко, В. Семиренко, П. Пелихин, Т. Дембіцький. Жертвували вони по 6-10, а то й по 100 тисяч рублів, що було великою сумою грошей на ті часи. За ці фонди Товариство закупило 2 великі кам’яниці поруч себе, де приміщено канцелярію Т-ва, друкарню, переплетню, музей. Там же, при бібліотеці, була наукова читальня.
З большевицькою окупацією Галичини у 1939 р. діяльність НТШ була припинена, Товариство розв’язано, а на його базі утворено філіал Академії Наук УРСР. Музейні і книжкові фонди перевезено до реорганізованих державних музеїв і бібліотек.
Діяльність НТШ відновлено щойно на еміграції, після закінчення ІІ Світової війни.
Наукове товариство ім. Шевченка (За книгою «Семчишин М. Тисяча років української культури. К., 1993»)