Нова Сербія (Новосербія) — адміністративно-територіальна одиниця на запорізьких землях, котра існувала в 1752-64 (згідно з указом російського уряду від 29 грудня 1751). Охоплювала території Кодацької та Бугогардівської паланок та «задніпровську місцевість».
Займала простір з півночі на південь від р. Великої Висі до верхів’я Інгулу та Інгульця (сучасна Кіровоградська обл.), а зі сходу на захід — від Дніпра до Синюхи. Утворилася внаслідок адміністративного об’єднання військових поселень сербів, волохів, болгар, греків та інших іноземців, якими російський уряд щедро заселяв українські землі. Адміністративний центр знаходився в місті-фортеці Новомиргороді. Мета утворення Нової Сербії — остаточна ліквідація запорізьких земель. Запорізької Січі, самого козацтва. Управителем Нової Сербії в 1752 став полковник, а згодом генерал-майор Іван Хорват (р.н. невід.-помер 1780), серб за походженням, який прославився такою жорстокістю та фінансовими зловживаннями, що в 1762 був позбавлений усіх чинів і засланий до Вологди (помер в 1780). Вся територія Нової Сербії була заставлена укріпленнями-шанцями. В 1753, південніше території Сербії, почали створюватися Новослобідські козацькі поселення (див.). В 1759 військовий корпус Нової Сербії складався з Пандурського піхотного полку, солдати якого формували гарнізони польових укріплень (шанців), гусарського Хорватського, гусарського Болгарського та гусарського Македонського полків, а також із Новомиргородського гарнізону. В 1764 Нова Сербія, разом із Новослобідським козацьким полком, стала складовою частиною Новоросійської губернії.