Нова Січ (1734-1775) — заснована за розпорядженням російського імператорського уряду в 1734, по тому, як уряд і військове командування звернулися до запорізьких козаків, що після зруйнування росіянами Запорізької Січі перебували на землях, контрольованих
Кримським ханством (в більшості своїй — на Олешківській Січі), з пропозицією повернутися на службу російському цареві. Розташовувалася Нова Січ в районі теперішнього села Покровки Нікопольського району, що на Дніпропетровщині, неподалік від місцини, в якій свого часу знаходилася Чортомлицька Січ — на березі річки Підпільної, правого рукава Дніпра. Територія підлегла Новій Січі, поділялася на 8 паланок, на чолі яких були полковники, котрі призначалися кошовим отаманом та радою Січі. Складалося козацьке військо з кінноти, піхоти та військової флотилії. Козаки Нової Січі брали активну участь у бойових діях проти Туреччини під час російсько-турецьких воєн 1738-39 та 1768-74. Значна частина козаків взяла участь у повстанні гайдамаків під проводом М. Залізняка, у так званій Коліївщині (див.). У червні 1775 року російські війська під іюмандуванням генерала П. Текелія підступно напали на Нову Січ і зруйнували її. Запорізьке козацтво було оголошене ліквідованим. Кошового отамана П. Калнишевського було заарештовано і заслано до Соловецького монастиря, де він, після багатюх років ув’язнення, помер. Козаки Нової Січі, яким вдалося врятуватися після російського погрому, відійшли на Дунай, де заснували — вже під протекторатом Туреччини — Задунайську Січ.
«Нова Січ» — громадсько-політичний журнал Міжнародної громадської організації «Козацтво Запорізьке». Видається з 2002 року. Журнал є співзасновником й офіційним виданням Всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» та журналістської програми «Все козацтво сучасної України». Редакція знаходиться в Києві. Основна тематика — розбудова козацького Війська Запорізького України, дослідження і пропаганда історії, звичаїв і традицій козацтва.