Новослобідське козацьке поселення — поселення, котре виникло на Лівобережжі Дніпра, на пониззі, в 1753, на смузі землі, за 20 кілометрів нижче від території Нової Сербії (сучасна Дніпропетровська обл.). Заселяли цю територію козаки, які переселялися з території
Гетьманської України. Тоді ж із цих козаків було сформовано Новослобідський козацький полк, який підпорядковувався не гетьману К. Розумовському, а Сенату. За даними на 1755, кількість жителів цього поселення сягала 9600 осіб, а 1763 сягала 20 тисяч. Була заснована низка селищ, зокрема Новоархангельськ, Червона Слобода, Вільшанка, Кам’янка Омельницька.. .Серед учених точилася полеміка з приводу того, з кого складався цей полк і це поселення. На думку українського історика В. Голобуцького та російського історика А. Шмідта, це поселення і полк складалися, у переважній більшості, з молдаван. Історик А. Скальковський теж стверджував, що там переважали молдавани. Пізніші дослідження доводять, що серед тих козаків-переселенців могли бути і молдавани, і росіяни-старообрядці, котрі ще за Петра І селилися неподалік фортеці Св. Єлизавети, але основу все ж таки складали козаки-українці. В 1764 Новослобідське козацьке поселення та Новослобідський козацький полк увійшли до складу Новоросійської губернії.