Область Війська Донського — так з 1870 називалася територія вздовж середньої та нижньої течії Дону, яку було заселено донськими козаками.
До 1870 її називали «Землею Війська Донського». Адміністративним центром цієї області, в якому перебувала ставка наказного отамана Донського козацького війська, був Новочеркаськ. Ця територія була закріплена за донським козацтвом спеціальною «жалуваною грамотою» (1792) російського імператора. З 1802 область була поділена на округи, а з 1887 до території області були включені міста Ростов-на-Дону і Таганрог Прийшовши до влади внаслідок Жовтневого перевороту 1917, комуністи вдалися до жорстоких репресій щодо козацтва, особливо щодо старшин та заможних козаків, які не бажали визнавати комуністичний режим і вступати в колгоспи, В 1924 Область Війська Донського як адміністративну одиницю було ліквідовано, як ліквідовано і саме козацьке військо. Відроджуватися воно почало вже після розвалу в 1991 Радянського Союзу. В усі часи свого існування донські козаки підтримували тісні взаємини з українським козацтвом і, зокрема, з Запорізькою Січчю, про що свідчать неодноразові спільні бойові дії проти турецьких та татарських військ.