Овруцький полк — адміністративно-територіальна та військово-козацька одиниця гетьманської України.
По тому, як українські війська визволили від польських військ місто Овруч (тепер — районний центр Житомирської обл.), воно стало адміністративним центром Овруцької сотні Київського адмінполку і пробуло ним до 1667. У складі війська Б. Хмельницького було сформовано Овруцький полк, першим полковником якого став овручанин Микулич. Козаки полку, як і населення Овруччини, брали активну участь у Визвольній війні (1648-54). Зокрема, дослідники зазначають, що в 1649 полк відзначився у битві під Лоєвом, під час якої на чолі його стояв полковник Іван Бруяка. В жовтні 1649, на підставі Зборівської угоди, полк було ліквідовано, а Овруцька сотня увійшла до Київського полку. В 1657, за наказом І. Виговського, полк відновили. Існував до 1666. В 1667, згідно з Андрусівським перемир’ям, територія Овруцького полку відійшла до Польщі і, як адміністративна одиниця, перестала існувати. Очевидно, був розформований і військовий полк. Проте відомо, що овруцьке козацтво та міщани брали активну участь у повстанні С. Палія (1702-1704) та в складі гайдамацького загону І. Подоляки, котрий діяв (1760) в районі Овруча. Серед полковників Овруцького полку дослідник В. Сергійчук (у кн. «Б. Хмельницький та його старшина») називає Осипа Наталчича (весна 1649), який незабаром, під час складання козацького реєстру, був призначений овруцьким сотником. Серед інших полковників відомі Василь Виговський (1657-58), наказний полковник Кость Кондратенко (1659), полковник Петро Васильківський.