Оренбурзьке козацьке військо — козацьке військо, яке почало свою історію в 1748, коли всі козацькі підрозділи й команди, що перебували на території Оренбурзької губернії (тепер — Оренбурзька область Російської Федерації), були з’єднані в Оренбурзьке нерегулярне військо під командуванням одного отамана. До складу цього війська увійшли Оренбурзький
нерегулярний корпус, команди Уфимських та Самарських козаків м. Оренбурга, а також команди Олексіївських та Сергіївських козаків (за назвами укріплень, в яких ці козаки становили гарнізони).
У травні 1755, в самому Оренбурзі, сформовано 2-тисячний Оренбурзький козацький корпус. Того ж року з цього корпусу сформовано Оренбурзький козацький тисячний полк, котрий поділявся на 10 рот (в їх числі — одна дворянська й одна калмицька). В травні 1756 Оренбурзьке козацтво було остаточно визнано; йому вручили військовий прапор з написом «Оренбург». В 1758 оренбурзьких козаків прирівняно в правах та забезпеченні до козаків Донського війська. В квітні 1798 відбулася адміністративна реформа території Оренбурзького козацького війська. Вона була поділена на 24 кантони, в яких діяли; 5 Оренбурзьких, 2 Уральських, Ставропольсько-Калмицький, 11 Башкирських, 5 Мещеряцьких й Окремий Оренбурзький «нєпре-мєнний» полк, з козаків міста Оренбург. Наступного року до війська були приписані «ясачні селяни» і татари Оренбурзької губернії. В 1803 затверджено «Положення про Оренбурзьке козацьке військо», згідно з яким воно почало складатися з 5 кантонів та Оренбурзького тисячного козацького полку. Тоді ж було запроваджено єдину козацьку військову форму. В 1807 сформовано два полки, які брали участь у війні з Францією. Згодом вони були переведені до Молдавії, для участі у Турецькій війні (1809-1812). А після завершення Гї, і до 1817, несли прикордонну службу в гирлі Дунаю та на узбережжі Чорного моря.
В 1812, для участі у війні з армією Наполеона, сформовані Оренбурзький Отаманський козацький тисячний полк і Третій Оренбурзький козацький полк. Довелося козакам-оренбуржцям придушувати й Польське повстання (1830). Для цього був сформований Оренбурзький зведений козацький полк, який наполовину складався з башкирів. Цікаво, що в 1832 близько двох сотень полонених поляків теж були зараховані до складу цього козацтва. В 1835 відбулася чергова реорганізація Оренбурзького війська: всі козаки його були приєднані до 4 поселенських лінійних батальйонів: Верхньоозерного, Таналицького, Магнітного і Степового (сформовані в 1804).
Згідно з «Положенням про Оренбурзьке козацьке військо», затвердженим в липні 1867, воно почало складатися з 15 оренбурзьких козацьких полків, 9 оренбурзьких козацьких піхотних батальйонів та З кінно-артилерійських батарей. В червні 1876 року затверджено «Статут про військову повинність Оренбурзького козацького війська» та «Положення про військову службу». Відтак, війсью) почало складатися з 17-й Оренбурзьких козацьких полків, 8-й Оренбурзьких кінно-артилерійських батарей та Першої Запасної Оренбурзької кінно-артилерійської батареї. Для участі у війні з Японією, в травні 1904, сформовано Оренбурзьку козацьку дивізію (у складі 4 полків).
Із «Хроніки служби та походів Оренбурзького війська» дізнаємося, що в 1740 двадцять самарських козаків було послано в м. Яїк, для пошуку розкольників. В 1747 козаки придушували антиросійське повстання мещеряків, тептярів та інших народностей і жителів окремих країв. Козацький загін під командуванням отамана Могутова переслідував повсталих кондуровських татар. В 1775 башкирський народ піднявся на боротьбу проти російських колонізаторів під проводом мулли Аб-дули Алієва. Приводом для повстання послужила насильницька християнізація мусульманського населення Башкирії. Під час придушення цього повстання, у повному складі загинула команда козаків капітана Шкапського.
В 1773-1774 незначна частина козаків підтримала повстання Пугачова. Решта війська залишалася вірною цареві, й фортеці, які контролювалися козаками, чинили опір повстанцям Пугачова. Чотири полки війська брали участь у Вітчизняній війні (1812-1814). В 1832 Одинадцятий Оренбурзький полк ніс карантинну службу в Молдавії, по р. Прут. Козаки війська здобули для Російської імперії фортецю Ак-Мечеть (1835), кілька разів придушували антиросійські заворушення степовиків (1864-1873), брали участь в Кокандському поході, під час якого відзначилися при штурмі Андижана. Вони продемонстрували свою мужність в ході Турецької війни 1877-1878. Чотири сотні козаків допомагали регулярним військам у битві з афганцями на р. Мургаб. Упродовж 1897 незначні команди супроводжували експедиції вчених в глибину Азії, на Памір та в Тібет.
З 1905-1906 всі сили війська були мобілізовані для підтримання порядку в імперії. Під час Громадянської війни в Росії (1918-1922), частина козаків війська воювала на боці «білих», частина — на боці «червоних». Після утвердження в Росії комуністичного режиму. Оренбурзьке військо було ліквідоване (1924), а значна частина козаків зазнала комуністичних репресій. За даними на 1907 рік, наказним отаманом Оренбурзького війська був генерал-лейтенант Ожаровський, який, водночас, був губернатором Оренбурзького краю. Начальником штабу був генерал-майор Гончаренко. Упродовж усього існування Оренбурзького козацького війська, штаб-квартира знаходилася в Оренбурзі. У війська було два прапори. Один, вручений в травні 1756, мав напис: «Оренбург»; другий (березень 1675) напис: «Цим прапором перемагай ворога. Примножу сім *я твоє, яко зірки небесні».
Після розпаду Радянського Союзу (1991), розпочався процес відродження Оренбурзького козацького війська.