Орлик Григорій (1702-1759) — відомий військовий козацький діяч. Син гетьмана Пилипа Орлика. Граф. Генерал-лейтенант французької армії, граф. Семирічним хлопцем відступав в козацькому обозі разом з батьком,
після поразки шведсько-українських військ піц Полтавою (1709). У тринадцять років став гвардійцем шведського короля Карла XII, згодом перейшов на службу до французької армії. Перше бойове хрещення прийняв у битві під ІІІтральзундом, де шведські війська билися проти об’єднаних військ датчан, німців та росіян. Освіту здобув у Люндському університеті. Завершивши навчання, за протекцією польського короля Августа II, став лейтенантом Саксонсьіюї гвардії. Очолював групу козаків-емігрантів у Польщі, котра сподівалася повернутися на Запоріжжя і підняти повстання проти російських військ. Неодноразово звертався до правителів Польщі, Швеції, Франції та інших країн, намагаючись спонукати їх до антиросійської коаліції, яка дозволила б повернути Україні незалежність. Був генерал-ад’ютантом польського короля С. Лещинського. У складі французьюї армії брав участь у битвах під Росбахом, Ганновером, Лютцельбургом та іншими містами. В 1759, у битві під Бергеном, Г. Орлик командував лівим флангом французьких військ. Саме наступ його 13 батальйонів змусив війська імператора Фердинанда відступити. За цю битву, в якій його було поранено в шию, Г. Орлика підвищено до чину генерал-лейтенанта. Помер від рани. За однією з версій, від його імені походить назва одного з паризьких аеропортів «Орлі», оскільки він був збудований на землях, які належали Г. Орлику. Проте існує й інша версія — що назва місцевості — «Орлі» збереглася ще з часів Римської імперії, і що легенду про походження назви аеропорту від прізвища Г. Орлика нібито вигадав один з його біографів — Ілько Борщак.