Орлик Пилип (1672-1742) — відомий український військовий козацький діяч. Соратник гетьмана І. Мазепи. Гетьман України (у вигнанні). Поет. Освіту здобував в Києво-Могилянській академії.
Походив з давнього чесько-польського шляхетного роду. Батько його, офіцер польської армії, загинув 1673, у битві під Хотином. З 1698 П. Орлик був кафедральним писарем Київської митрополії. В 1700-06 — писар Генеральної військової канцелярії. В 1706 призначений був гетьманом І. Мазепою Генеральним писарем. Очолював посольство до царя Петра І, яке переконувало царя в тому, що доноси на Мазепу полковників В. Кочубея та І. Іскри неправдиві. Після поразки під Полтавою (1709), відступив разом з військом гетьмана І. Мазепи. У квітні 1710, на козацькій раді в Бендерах, був обраний гетьманом України в еміграції. Тоді ж рада схвалила написану П. Орликом «Конституцію прав і свобод Запорізького Війська». Оскільки під «Запорізьким Військом» малася на увазі вся Україна, то й прийнято вважати «Конституцію Орлика» першою українською Конституцією. В 1711, на чолі козацького загону, підтриманого загоном татар, здійснив спробу підняти повстання в Україні, щоб визволити її з-під російського імперського ярма, проте зазнав поразки. Вживав дипломатичних зусиль для того, щоб створити коаліцію Туреччини, Криму, Польщі, Швеції та Франції і спільно виступити проти Росії. Залишив по собі щоденник «ДІарІуш», записи в якому охоплюють 1720-1732 роки, відтворюючи ПОДІЇ, пов язані з діяльністю Гетьманату в еміграції, діяльність окремих козацьких ватажків того часу. В 1938 «Діаріуш» частково був опублікований у Польщі, а в 1988 — Гарвардським університетом США. Йому також належить трактат «Вивід прав України» (1712) та «Маніфест до Європейських урядів» (1712). В 1695 вийшла його поетична збірка «Алцид російський», яку він присвятив гетьману І. Мазепі, а в 1698 — збірка «Гіппомен сармацький», присвячена небожеві гетьмана, І. 06-ідовському. Помер 24 травня 1742 у Яссах (Румунія).