Орлов-Денисов Василь (1775-1843) — граф, генерал-ад’ютант, командир козацьких корпусів. Народився на Дону, в родині генерала від кавалерії, військового отамана Василя Орлова. Службу в козацьких частинах розпочав в
1788 році, в полку свого батька. Того ж року здобув чин сотника і почав командувати загоном, що охороняв російсько-турецький кордон. В 1790 відряджений до Петербурга, де ніс службу в роз’їзному полку, в 1794 був з полком отамана Краснова в Польщі, де його підвищили до підполковника, з 1799 він — полковник, а з грудня 1807 — генерал-майор. В 1808 Орлова-Денисова призначають командиром Лейб-гвардійського козацького полку і посилають до Фінляндії, де в цей час тривали бої зі шведськими військами. Брав участь в битвах при Борго, Гельсінгфорсі, в облозі Свеаборга… В 1811 він здобуває чин генерал-ад«ютанта. Слава його, як генерала і хороброго воїна, особливо зрюсла після Бородінської битви. За бій під Тарутино він нагороджений орденом Св. Георгія З ст. Під час відступу французьких військ з Росії, загін генерала Орлова-Денисова, разом із корпусом М. Платова, безперервно переслідував ар’єргард противника, нав’язуючи йому бої, виснажуючи його, нападаючи на обози.
Під час закордонного походу російської армії генерал Орлов-Денисов команду-вав (1813-14) особистою охороною імператора Олександра І. Його полк прославився в битві під Лейпцигом. Було відомо, що час від часу він залишав команду особистої охорони імператора, йшов на передову і, беручи в руки піку, викликав когось із французів на поєдинок. Командир 5-го Резервного кавалерійського корпусу (1924), підвищений у чині до генерала від кавалерії (1826).
Помер граф Орлов-Денисов у Харкові, де був похований у Преображенському монастирі. В вересні 1911 прах його перенесено було до Новочеркаська, до усипальниці Вознесенського кафедрального собору. В серпні 1904 його ім’я присвоєне Дев’ятому Донському козацьіюму полку.