Острозька школа (академія) виникла в останній третині XVI ст. в м. Острозі на Волині. Її фундатором і меценатом був багатий і впливовий український магнат Костянтин Острозький.
Він зберігав вірність своїй нації, був поборником православ’я, виступав проти католицизму й унії, підтримував діяльність братств, сприяв поширенню освіти і книгодрукування в Україні, заснував при Острозькій школі друкарню та згуртував навколо них відомих учених, письменників, діячів освіти з Києва, Львова, Вільна та інших міст.
Острозька школа мала своєрідну триступінчасту структуру. Вона об’єднувала елементарну школу з середньою та началами вищої.
В Острозі Іваном Федоровим був виданий у 1578 р. «Буквар» саме для елементарних класів цієї школи. Разом з тим сучасники називали Острозьку школу також і колегіумом, тобто визначали її як середню. Курс навчання в цьому навчальному закладі складався зі знаменитих «семи вільних наук» (в українських джерелах — «визволених наук») доби Ренесансу. Це граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, музика й астрономія. Саме викладання цих предметів було типовим для середньої школи того часу.
Острозьку школу її ректор, Герасим Смотрицький, називав академією. Справді, програма, рівень підготовки викладачів і учнів свідчать про належність цієї школи до типу вищих. Крім «семи вільних наук», тут викладали філософію. її вивчення поряд із теологією в ту добу було прерогативою вищих навчальних закладів. Ознакою винного навчального закладу було й те, що в Острозі вдосконалювалися в науках люди, які вже мали певний рівень освіти. У зрілому віці сюди прибув Йов Княгинецький, відомий церковний діяч, противник католицизму й унії. Згодом він став засновником Манявського скиту (монастиря), що протистояв католицькій експансії та уніатству на західних землях Галичини. Після навчання в Острозі Йов Княгинецький сам викладав там. У 1603 р. він був запрошений у Дермань (тепер Устенське Друге Рівненської обл.), куди була переведена Острозька друкарня.
Провідне місце в Острозькій школі займало вивчення старослов’янської та грецької мов. Її організатори прагнули зберегти традиції Київської Русі як основу самобутності української культури і протиставити їх наступу католицизму та ополяченню. На діяльність Острозької школи значний вплив зробили вчені з Греції. Грецька освіченість у XVI ст. перебувала у тісному взаємозв’язку з італійською і була перейнята реформаторськими ідеями.
В Острозі грецьку мову викладали Кирилс Лукарис, Никифор і Діонісій Палеолог. Кирило Лукарис здобув освіту в Падуанському (Італія) та в німецьких протестантських університетах. До Острога прибув у 1594 р. й тут очолив школу. Згодом став ректором Віденської братської школи, а ще пізніше — Константинопольським патріархом.
Никифор протягом десяти років викладав у Падуанському університеті, був «ректором наук еллінських і грецьких». Канцлер Речі Посполитої Ян Замойський запрошував Никифора викладати в Замойській академії, але той відмовився, оскільки їхав до Острога для викладання «наук визволених». Вперше Никифор прибув до Острога в 1583 р. разом із «Федором-спудеєм». Другий його приїзд припав на час Берестейського церковного собору 1596 р., де він, як патріарший посол, виступив проти унії. Уряд Речі Посполитої звинуватив його у шпигунстві на користь Туреччини, ув’язнив у Мальборкському замку, де Никифор помер 1599 р.
З часом в Острозі утворився новий тип школи — слов’яно-греко-латинський. Зберігаючи традиції Київської Русі, острозькі діячі прагнули розширити обрії освіти. Творчо засвоюючи досвід польських шкіл, вони вводили вивчення латинської мови, яка в добу Відродження була мовою європейської науки й літератури. Тому сучасники Острозьку школу називали тримовним ліцеєм.
Вихованці Острозької академії стали визначними вченими, письменниками-полемістами і перекладачами, церковними, громадськими, військовими, політичними діячами. Клірик Острозький, високоосвічена людина свого часу, був знайомий з візантійським богослов’ям і творами італійських гуманістів. Він, наприклад, у своїх листах до Іпатія Потія цитує Петрарку.
Там учився Мелетій (у миру — Максим) Смотрицький, який згодом став автором «Грамматики словенския правилное синтагма», що неодноразово перевидавалася в Україні та Москві і за якою вчилося кілька поколінь українців, білорусів, московитів. Здобув освіту тут також Іван (Іов) Борецький, у майбутньому перший ректор Київської братської школи і київський митрополит. Там навчався Петро Конашевич-Сагайдачний, який згодом став видатним полководцем, гетьманом Війська Запорозького, захисником культури, поборником освіти.
При Острозькій школі й друкарні склався гурток вчених і письменників, які водночас були й викладачами. Майже всі вони — прогресивні люди, вихідці з дрібної шляхти, міщан і нижчого духовенства. Так, діячем гуртка був Іван Федоров. Очолив гурток ректор школи Герасим Смотрицький (батько Мелетія Смотрицького). Освіту він здобув під керівництвом домашніх учителів, був чудовим знавцем грецької мови, служив громадським писарем у Кам’янці. Одним із перших запросив його князь Костянтин Острозький для керівництва роботою в школі та друкарні. В Острозі він написав і надрукував свої перші полемічні твори « Ключ царства небесного», «Календар римський новий» (1587), що поклали початок українській полемічній літературі. Герасим Смотрицький був головним редактором Біблії (1580-1581), яка в Острозькій друкарні вперше була видана слов’янською мовою в повному обсязі. Він був також і поетом, у Біблії надрукував свої «Вірші на герб князів Острозьких», а також віршовану передмову.
Андрій Римша — автор «Хронології» («Которого місяця что за старих віків діяло»), виданої вперше у 1581 р. в Острозькій друкарні, теж вийшов із середовища цього знаменитого гуртка і згодом став видатним поетом.
В Острозі було опубліковано полемічним твір Василя Суразького (Малюшицького) «Про єдину істинно православну віру», збірку статей «Книжиця», до якої увійшов твір видатного українського письменника-полеміста Івана Вишенського.
В Острозі була перекладена і видана у 160Т році пам’ятка візантійської літератури IX ст. «Тестамент цезаря Василія сину своєму Льву» в збірнику «Лікарство на оспалый умысл чоловічий». Моральні настанови цього твору, мабуть, актуальні для всіх часів: бути справедливими до своїх підданих, не збирати багатства а їхніх сліз, зберігати свою мову («Слово… кото рое кгды буде втрачено, веспол з ним и все наше згинути мусить»), віру, любити науку.
Серед членів Острозького гуртка буї Кипріян, «муж в еллинском діалекті искусен. в Венеції же і Падуї любомудрствоваша». Його старанням було перекладено твір «Бесіди св. Іоанна Златоуста на 14 послань св. Апостола Павла», виданий у друкарні Києво-Печерської лаври 1623 р.
Відомими на той час вченими були брати Дем’ян та Гнат Наливайки, а третій їхній брат — Северин — став керівником козацько-селянського повстання кінця XVI ст. проти панування Польщі в Україні.
Письменник-полеміст початку XVII ст. Захарія Копистенський писав, що в Острозі були «мовцы оному Демосфенесові ровныи и Са-фонові и иные различныи любомудрцы. Най-довалися и докторове славныи, в греческом, славенском и латинском языках вмсвічоньш. Найдовалися и матиматикове и астрологове».
Завдяки діяльності цього відомого гуртка Острог в останній чверті XVI ст. став важливим культурно-історичним центром України.
Найвидатніший природознавець нашого століття, нащадок запорозьких козаків Володимир Іванович Вернадський у програмному виступі «До створення Української Академії наук» (1918 р., Київ), роблячи історичний екскурс у минуле, згадав і Острозьку школу як типовий приклад для першого етапу існування академій, коли вони були гуртками вчених, підтримуваних меценатами.
Розквіту Острозька школа досягла у 80-х роках XVI ст., а на початку XVII ст., після смерті її мецената князя Костянтина Острозького (1608), поступово занепадає. Нащадки князя перейшли в католицтво і не були зацікавлені в діяльності школи, яка проводила активну боротьбу проти католицького наступу.
Згодом в Острозі влаштувалися єзуїти, відкрили тут свій колегіум (1624), що стало однією з причин припинення діяльності Острозької школи.
Однак, хоч Острозька школа існувала недовго, вона відіграла важливу роль у розвитку шкільної справи України, поклавши початок прогресивним перетворенням у шкільній справі України. В Острозі не тільки визначився тип вищої школи, що став характерним для східнослов’янських земель протягом довгого часу, а й склався взаємозв’язок школи з культурним і суспільно-політичним життям України. Досвід і традиції Острозької школи були розвинуті у братських школах і послужили основою для створення Київського колегіуму, що став пізніше академією.
Зараз, як відомо, Києво-Могилянська академія вже відродилася. Завдяки зусиллям вчених-ентузіастів, державних органів і громадських організацій відроджується й Острозька школа-академія [нині — Національний університет «Острозька академія».]